Інститут літератури

Книжка розповідає історію реального телебачення і реаліті-шоу з 1948 року до 2010-х. Також у книжці вміщено науково-популярну розвідку про феномен реаліті-роману – літературне явище, сформоване під впливом реаліті-шоу. Подано інтерв’ю зі стрімерами Майдану і зроблено спробу знайти відповіді на питання: чим для них був стрім, чи відчували вони себе ведучими передачі для мільйонів глядачів?  Питання, які досліджуються: як реаліті-шоу впливають на суспільство, на літературу та мистецтво.

Це спроба зрозуміти, наскільки правдиве твердження: «Реальність – це не те, що відбулося. Це те, що показали».

У монографії проаналізовано художньо-онтологічні моделі – соціальну, національну, індивідуальну, створені Володимиром Винниченком у «Щоденнику» (1911–1951). У дослідженні доведено, що рушійним чинником Винниченкового експериментування була ідея «всебічного визволення». З’ясовано, що специфіка соціальної моделі буття полягає в апробуванні філософії марксизму та створенні концепції «світового громадянства». Логіку створення національної художньо-онтологічної моделі зумовлено домінуванням україноцентричності в мисленні В. Винниченка 1910–1920-х років, а в період останньої еміграції – конкордистського проекту колектократії. Особливість художньої моделі індивідуального буття визначають концепції «чесності з собою» та конкордизму, покликані подолати дисгармонію людського буття.

На матеріалі щоденникових записів розглянуто специфіку художньої репрезентації буттєвих проектів, виявлено засадничі онтологічні категорії та їхнє художнє втілення, досліджено особливості художньо-образного мовомислення В. Винниченка в аналізі проблем буття (філософічність, релятивність, експериментальність, утопічість, парадоксальність, амбівалентність, дискусійність). У монографії з’ясовано контекстуальний зв’язок «Щоденника» із художньою творчістю митця у проекції на онтологічну проблематику, що дало змогу розглянути щоденникові нотатки як творчу лабораторію і «претекст» художньої спадщини письменника.

У монографії осмислюється естетична природа неореалізму, який розглядається як течія модернізму, що актуалізує реалістичний тип творчості. На матеріалі прози літературної групи «Ланка» розкрвається художній світ неореалізму та його техніка. Зокрема, звуженість часопростору, психологізм, затінений наратор, гносеологічний та ідеологічний тип побудови оповіді розглядаються як естетичний вибір неореалізму. На підставі порівняння художніх моделей неореалізму та інших проявів реалістичного типу творчості у ХХ ст. доводиться, що розвиток українського неореалізму було штучно перервано у 1930-х роках і його вплив на вітчизняну літературу лишився значною мірою нереалізованим.

Збірник наукових статей, виступів, інтерв’ю ученого-літературознавця, академіка НАН України Миколи Жулинського розкриває його розуміння творчості й особистості Тараса Шевченка (1814–1861), розкриває його ціннісні орієнтири, роз’яснює національну місію, місце в українській та світовій культурі. Видання доповнене «Мистецькою спадщиною Тараса Шевченка» (графіка, живопис, світлини (вибране)). 

У монографії розглянуто твори українського прозаїка Василя стефаника (1871–1936), жанрово-стильові особливості яких, зокрема потужна лірична складова, дозволили самому автору кваліфікувати їх як поезії в прозі. За життя письменника ці твори так і не вийшли окремим виданням. Пізніше поезії в прозі В. Стефаника друкувалися спорадично й розрізнено. Усебічно дослідивши спадщину митця, авторка встановила повний корпус цих творів, визначила їх остаточну авторську редакцію, уточнила датування та інші текстологічні параметри, запропонувала цікаву літературознавчу інтерпретацію.

Дослідження проведено на базі архівних джерел відділу рукописних фондів і текстології Ін-ту л-ри (Ф. 8 (В. Стефаник. 1898–1925 рр.; ф. 14 (О. Кобилянська). 1875–1963 рр.).

На думку В. Єрмак, за чергову реалізацію свлєї «ідеї фікс» (підготувати до друку книжечку поезій у прозі) В. Стефаник узявся в 1900 р., коли вже видав дві збірки новел – «Синя книжечка» (1899) та «Камінний хрест» (1900). Того ж року письменник збирався підготувати до друку ще дві книжки. Першою з них була збірка новел «Дорога» (1901). Другою – заплановане видання творів, на жанрову належність яких указувала його авторська назва – «Поезії в прозі».

О. Кобилянська називала свої поезії у прозі «річ настрою», «каплі моєї крові», бо створювала їх у хвилини, коли відчувала себе скривдженою. Таких моментів у житті Стефаника було також доволі. Очевидно, тоді брався за перо і писав «самому собі», виливаючи на папір те, що не можна було вимовити й виплакати.

В. Стефаник дружив з художником І. Трушем. На жаль, мрія Стефаника видати збірочку ліричних мініатюр в оздобленні І. Труша так і не здійснилася. Письменник змушений був припинити роботу через погіршення стану здоров’я. Лікарі категорично заборонили йому займатися творчою працею. Він скаржиться на часті нервові напади, що спричиняють глибоку депресію та виснаження.

В. Єрмак приділяє увагу таких поезіям у прозі: «Амбіції», «Чарівник», «Ользі присвячую», «У воздухах плавають ліси...», «Городчик до бога ридав...», «В ночи», «Раненько чесала волося...», «Вітер гне всі дерева...», «Вечір. Ми йдемо...», «Старий Ч-ій...», «Старий жебрак стоїть...», а також аналізує історію видань поезій у прозі В. Стефаника. 

Книга розкриває невідомі сторінки життєпису і широкі обрії прозового доробку української письменниці з Бразилії Віри Вовк. Описано становлення творчої особистості, складні меандри її емігрантської долі та формування світогляду, глибоко закоріненого в сакральних пластах християнської духовності. Дотик до Божественного, бажання зустрічі з ним, філософське шукання сенсу життя, його аксіологічних основ – ось ті домінантні вектори, які об’єднують усі твори Віри Вовк і формують самобутній стиль її письма. Комплексний аналіз своєрідного художнього світу, його ідейно-естетичних, жанрово-стильових і мовностилістичних вимірів пропонує читачам авторка книги.

Монографія складається з вступу, 4 розділів, післямови та додатків. Перший розділ – біографія, другий – домінантні образи й мотиви, третій – жанрово-стильова особливість творчості В. Вовк, четвертий – сакральне в мові прозових творів (поетика імені, гуцульська й релігійна лексика, афористична мова). Додатки: 1) афористика творів В. Вовк (тематичні групи); 2) філософсько-естетичні паралелі і взаємовідлуння: відображення світоглядних ідей Г. Сковородиу творчості І. Вовк; релігійні мотиви в поезії В.Вовк і Яна Твардовського; 3) неопубліковані бібліографічні матеріали (із журналів, наукових збірників, монографій, енциклопедій; еелктронні джерела); 4) хронолоігчна таблиця життєпису В. Вовк; 5) твори В. Вовк (україномовні видання); 6) іменний покажчик; 7) географічний покажчик.

Віра Вовк (Віра Остапівна Селянська) – цікава письменниця сучасності. Їі книжок майже не знайдеш в українських книгарнях. Вона видає їх переважно власним коштом і роздаровує колегам, друзям і приятелям. Неодмінні ілюстрації – репродукції витинанок самої авторки – це її візуальна візитна картка.

Опертя творчості В. Вовк – мотив дому, його пошуку, мотив сакралізації роду, мотив антагонізму життя і смерті, мотив любові. Авторка монографії виділяє в творчості В. Вовк образ героя-мандрівника, що текстуально опосередковується у численних інваріантах: емігрант, подорожній науковець, мандрівний філософ, мандрівний митець, паломник.

Крім малих прозових форм, досліджуються великі прозові форми, наприклад, інтелектуальний роман «Паломник».

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

ХАРКІВСЬКИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ МУЗЕЙ

Філологічний факультет та кафедра історії української літератури

запрошують Вас взяти участь у

Міжнародній науковій конференції

СВОБОДА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ: ВІД СВОБОДИ ТВОРЧОСТІ ДО СВОБОДИ СПРИЙНЯТТЯ

Конференція відбудеться 12-13 жовтня 2017 року

Проблематика конференції:

1.     Прецедент божественного взірця і свобода його варіацій в літературі Х-ХVIIIстоліть. Нове всередині традиції та оригінальність всередині канону.

2.     Свобода як засада діяльності автора, романтичної картини світу й поетикальних можливостей романтичного твору (незавершеність акту Творіння, автор як співтворець світу, «безкінечність» героя, іронія, поетика фрагментарності та ін.).

3.     Автор і канон як обмежуюча його норма (церковний, риторичний, класицистичний, сентименталістський, народницький, соцреалістичний та ін.).

4.     Опозиція «волі-неволі» в українській літературі.

5.     Політичні міфи й художньо неповторне у творчості радянських письменників. Табу в радянській літературі.

6.     Художні шукання шістдесятників як прагнення свободи.

7.     Література української діаспори: програмовість і свобода творчості.

8.     Модерна й постмодерна література як художній простір свободи.

9.     Проблема творчої свободи читача.

10. Українська література й світовий культурний контекст: відкритість світові чи обмеженість інтерпретацій?

11. Свобода слова в українському літературно-критичному дискурсі.

12. Свобода: лексеми, концептуальні метафори, ідіоми.

Планується провести круглий стіл з теми: «Урочище Сандармох: розстріляне Відродження (до 80-річчя сумних подій)».

Робочі мови конференції – українська, англійська, усі слов’янські.

Форми участі у конференції – очна та заочна.

Регламент доповіді: на пленарному засіданні – 20 хвилин, на секційному – 15 хвилин.

Для участі  у  конференції  просимо  надіслати до 1вересня  2017 р.  на  електронну  адресу  оргкомітету: а)  заявку  (бланк  додається); б) резюме  доповіді  (обсяг  0,5  сторінки).  Оргкомітет розгляне  заявку  і  дасть відповідь щодо включення теми доповіді до програми конференції до 15 вересня 2017 року.

За висновками роботи конференції планується публікація матеріалів у фаховому виданні «Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Філологія». Статті публікуються в авторській редакції. Правила оформлення статей розміщені на сайті: http://www-philology.univer.kharkov.ua/ogolosh/ogolosh.html

Вартість  публікації  однієї  сторінки –  30  грн.  Для  докторів  наук одноосібна  публікація  безкоштовна.

Доповідачі подають статтю та сплачують її публікацію під час реєстрації.

Реєстрація учасників конференції відбудеться 12 жовтня  з 8.00 до 10.00 у фойє актової зали університету.

Для заочної участі у конференції необхідно надіслати статтю та здійснити оплату її публікації до 15 вересня 2017 року. Оплату надсилати поштовим переказом на ім’я Філон Ольги Миколаївни.

Адреса для контактів:

Кафедра історії української літератури, філологічний факультет,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,

майдан Свободи, 4, м. Харків, Україна, 61022

Телефон: тел.: (057) 707-53-38

Е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Проїзд, проживання, харчування – за рахунок учасників конференції. Організаційний внесок – 100 гривень.

Оргкомітет

Додаток 1

З А Я В К А

на участь у Міжнародній науковій конференції

«СВОБОДА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ: ВІД СВОБОДИ ТВОРЧОСТІ ДО СВОБОДИ СПРИЙНЯТТЯ»

Прізвище:______________________________________________________

Ім’я:___________________________________________________________

По батькові:____________________________________________________

Домашня адреса:________________________________________________

(вулиця, номер будинку, квартира, населений пункт, держава, індекс)

Контактний телефон, факс:________________________________________

Е-mail:_________________________________________________________

Науковий ступінь:_______________________________________________

Вчене звання:___________________________________________________

Місце роботи та посада:___________________________________________

(повна назва установи, відділу, факультету, кафедри, адреса)

Службовий телефон, факс, e-mail:___________________________________

Назва доповіді:__________________________________________________

Назва бажаної секції чи круглого стола _____________________________

Форма участі в конференції (очна або заочна):________________________

Потреба в поселенні (гуртожиток, готель):____________________________

Необхідність поштового підтвердження запрошення_____________________________________________________

Необхідність бронювання місця в готелі__________________________________________________________

Кількість осіб ____________________________________________________

Дата поселення «____» ____________________2017 г.

Дата виїзду «____» _____________________2017 г.

Усі поля обов’язкові для заповнення.

Центр постколоніально-посттоталітарних студій Вроцлавського університету у співпраці з Інститутом слов'янської філології, Інституту журналістики та суспільної комунікації провели 1-2 червня ц.р. на філологічному факультеті Вроцлавського університету міжнародну наукову конференцію на тему:  «Від „ЗАПИСУ” до запису історії. Культура поза цензурою в Центрально-Східній Європі в 1977-1991 рр.».Оргкомітет конференції, до складу якого входили проф. звичайний, доктор ґаб. Богуслав Бакула, доктор ґаб., проф. Вроцлавського університету Аґнєшка Матусяк,  доктор ґаб. Еліжбєта Тишковска-Каспшак, доктор Роман Врублєвскі, доктор Дорота Жиґадло-Чопнік, керувався наміром зосередити увагу учасників на широкій проблематиці дисидентського минулого країн Центрально-Східної Європи.

Відкрив конференцію у залі Вроцлавського університету і привітав  учасників його ректор професор, доктор ґаб. Адам Язерські, декан  філологічного факультету доктор ґаб. професор Марцін Ценські, керівник організаційного комітету доктор ґаб., професор Аґнєшка Матусяк та ін.

Цікавими були пленарні доповіді доктора Яна Олашека  (Варшава) «Історія самвидаву – спроба синтезу», доктора ґаб. проф. Ізабели Ковальскої-Пажд (Щецін) «Радянська культура неофіційна  (1946-1985). Пролегомена»,  проф., доктора ґаб. Марії Баторової (Братислава), доктора Ноемі Кертеж (Мішкольц, Угорщина) «Видавничі стратегії угорських письменників в роках вісімдесятих», доктора ґаб., проф., провідного наукового співробітника Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Людмили Тарнашинської «Формат активності: моделі присутності шістдесятників у постколоніальному соціокультурному просторі України» (Київ).

На сесії «Журнали, видавничі ініціативи» до слова були запрошені доктор Алена Прібанова (Прага) з доповіддю «Чеські самвидавні часописи на літературні й культурні теми в роках 70-80 ХХ ст.»; доктор ґаб. проф. Лібор Мартінек (Вроцлав) – «Самвидавні видання у Північній Моравії»;  проф., доктор ґаб.  Мечислав Домбровські (Варшава) – «Зошити літературні»: номер перший (і кілька наступних). Проект лектури»; проф., доктор ґаб. Сергій Ковальов (Люблін) – «Нова європеїзація – записки-самвидав «Література» Товариства Молодих Літераторів «Тутешні»; магістр Йозеф Среньовскі (Лодзь) – «Публічність читання ІІ обігу – проблема масштабу».

Післяобідня частина конференції (сесія «Рецепція і межі самвидаву») відбувалася того дня у Замку на воді у Войновіцах: науковців приймали в Колегіумі Східної Європи ім. Яна Новака-Єзьоранські. З-поміж доповідей вирізнялися такі, як «Незалежні артисти у фільмах Андрія Загданського» доктора ґаб. Ельжбети  Тушковської-Каспжак (Вроцлав); «Декомпонування інсцинованого проекту в українському національному театрі Олександра Духновича у пресі як вияв незалежної культури» доктора Мирона Пукана (Жешув); «Хисткі межі самвидаву (казус – видавництво Вахазар)» –  проф., доктора ґаб. Андрея Базилевського (Москва); «Класика у другому обігу: випадок Стефана Жеромського» доктора габ. Єржи Кандзьора (Познань); «Позиція цензора. Про певний аспект творчості братів Стругацьких» доктора ґаб. Анджея Полака (Сосновіце).

Увечері відбулася відкрита панельна дискусія на тему «Роль в історії – сучасне значення. Політична та етична спадщина демократичної опозиції в 60-80 рр. ХХ ст. в сучасній Центрально-Східній Європі», під час якої дослідники та учасники тих подій  розгорнули ретроспективу тих подій, обговорили стан дослідження цієї проблематики тощо. Участь у цьому Круглому столі узяли Петрушка Шустрова, Петр Поспішл, Анджей Ягодзінські,  проф., доктор ґаб. Ян Вашкієвич, проф., доктор ґаб. Анджей Малкієвич, доктор ґаб. Конрад Татаровскі, проф. Ян Анджей Домбровські, Юліан Голак, а також інші учасники конференції та гості.

2 червня робота конференції тривала у приміщенні Центру постколоніально-посттоталітарних студій Інституту слов'янської філології Вроцлавського університету. Працювали сесії «Постаті та ситуації» та «Література: шкіци і портрети». Свої доповіді виголосили доктор Моніка Сідор (Люблін) – «Незалежність і правда. Категорії письменницької свободи згідно Олександра Солженіцина»; доктор Сольвейга Даугірдайте (Вільнюс) – «Участь у заохоченні: редакційна діяльність/намагання в радянському Вільнюсі», доктор Імельда Ведріскайте-Фрукаш (Вільнюс) – «Магія віри – проза, драматургія і повсякденна позиція  Альгірдаса  Ландсбергіса», доктор ґаб. Лайош Палхалві  (Будапешт) – «Антиполітична есеїстика Джозефа Конрада», доктор Дорота  Вєлек (Краків) – «Інтелектуальні переслідування» – автобіографічні повідомлення чеських дисидентів» та ін.

Велике зацікавлення викликали також доповіді доктора ґаб., професора Ярослава Поліщука  «Палімпсест Василя Стуса: на зламі епох і текстових стратегій» та доктора Оксани Пухонської «Голос «після», або Всесвіт «за колючим дротом» в осмисленні  Мирослава Мариновича», котрі також представляли Україну. 

24-25 червня 2017 відбулася міжнародна науково-краєзнавча конференція «Бердичів крізь призму століть», присвячена 160-й річниці від дня народження Джозефа Конрада. У науковій зустрічі взяла участь співголова ЦДЛФ Є.О.Канчура, яка ознайомила колег з роботою ЦДЛФ та поділилася результатами компаративного аналізу образу Темзи в творах Ч. Дікенса, Дж. Конрада та Террі Пратчетта. Образ Темзи було розглянуто в контексті символу-архетипу ріки, його реалізації в романтичній та реалістичній традиції, з точки зору літератури модернізму та трансформації образу в фентезі доби постмодернізму.  

Що таке література фентезі? Чим вона цікава і корисна? Хто і навіщо досліджує таку літературу в Україні? Як працює ЦДЛФ? Про це і не тільки - в інтерв"ю керівника ЦДЛФ, д.філол. наук Т.М. Рязанцевої  у науково-популярній програмі "Всесвіт" радіостанції "Голос Києва". 

 http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/News/Pages/View.aspx?MessageID=3288