Інститут літератури

У 1928 р. видатній українській письменниці та громадській діячці, членові-кореспонденту Всеукраїнської Академії наук Олені Пчілці (Ользі Драгомановій, у заміжжі Косач) запропонували написати автобіографічний нарис до збірки оповідань.

Під талановитим пером авторки замість сухуватого життєпису поточилася цікава, барвиста, жвава розповідь про дитинство, яка, окрім високих мистецьких ознак, мала ще й непересічне пізнавальне значення, бо відтворювала картини життя в околицях Гадяча середини XIX ст., домашню атмосферу в родині Драгоманових, де виросли великі українці — Олена Пчілка та Михайло Драгоманов. Це надзвичайно цікавий документ епохи і переконливий приклад сучасним батькам, як треба любити і виховувати дітей, як прищеплювати їм любов до рідної землі, рідного народу, рідного слова.

Упорядниці цього видання та авторки передмови — наукові співробітники Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ Лариса Мірошниченко та Алла Ріпенко — вперше відтворили авторський варіант останнього твору Олени Пчілки.

Книгу ілюстровано численними світлинами — портретами та груповими знімками членів славної родини, сільськими та міськими пейзажами Полтавщини, які допомагають читачеві відтворити в уяві те, про що розповідає письменниця.

У книзі „Повернені шевченківські раритети” представлено репродукції з оригінальних гравюр, рукописів, світлин, листів, унікальних видань (першого „Кобзаря” 1840 року та кількох саморобних рукописних „Кобзарів”, які поширювалися серед читачів у другій половині XIX ст.), а також інші матеріали, що були вивезені з України в 1943 році. Процес їх повернення розпочався ще на початку 1990-х років, а завершився в 2006 році, коли Українська Вільна Академія Наук у США передала найцінніші матеріали, які достойно поповнили рукописну і книжково-документальну шевченкіану Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України.

У виданні представлено творчу спадщину відомого українського поета О. Олеся (Олександра Івановича Кандиби) періоду його еміграції (1919–1944 рр.).

До першого тому ввійшли збірки лірики (книги ХІІ і ХІІІ, «Книжка без нави»), поеми, а також поезії різних років. Видання здійснено на основі еміграційного архіву О. Олеся, який зберігається у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України.

Передмова і загальна редакція член-кор. НАН України Ростислава Радишевського. Упорядкування і примітки Р.Радишевського, Н. Лисенко. 

У книзі вміщено поезії та поетичні переклади, літературознавчі праці, статті, рецензії, матеріали наукової діяльності, щоденник 20-х років і листування М. Драй-Хмари. 

У дванадцятому томі 50-томного зібрання праць М. Грушевського, який продовжує серію „Літературно-критичні та художні твори”, представлена рання літературна творчість М. Грушевського періоду його навчання у гімназії (1882 – 1886): поезія, проза, драматичні проби, переклади. Ці твори мають свою літературну вартість, доповнюють наші уявлення про великого вченого і політика, а також цікаві як документи доби. Більшість із них за життя автора не була опублікована, тому в т. 12 подаємо їх за архівними рукописами.

Видання розраховане для науковців та всіх, хто цікавиться красним письменством. 

Це видання є першим з 1973 року повним виданням творів Григорія Сковороди російською мовою. При підготовці текстів видавці враховували сучасні текстологічні вимоги та принципи перекладу. В перший том видання увійшли «Жизнь Григория Сковороды» М. Ковалинського та більша частина трактатів і діалогів Григорія Сковороди, розташованих у хронологічному порядку.

Вступне слово Митрополита Володимира 

До книги увійшли «Розмисли про Божественну Літургію», а також вперше перекладені українською мовою духовні твори Миколи Гоголя, написані в останнє десятиліття його життя.

Афоризми, вислови та сентенції, які вміщені в книзі, вибрані з художньо-публіцистичних творів та листів М.В. Гоголя. В книзі дотримується жанрово-хронологічний принцип публікації гоголівських текстів. Всі представлені висловлювання М.В. Гоголя мають відповідні посилання, що вказують на твір, а також том та сторінку видання творів письменника. У вступній статті пояснюються причини звернення письменника до афористичності мовлення, його функції, окреслені джерела афористики М.В. Гоголя.

Усі твори подаються за найточнішим останнім виданням 1988–1989 рр. Усі тексти додатково звірені з першими публікаціями творів та з архівними примірниками й рукописами, переданими внуками Остапа Вишні Мар'яною та Павлом Євтушенками до відділу рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН Украни.

До видання увійшли найвідоміші оповідання Володимира Винниченкка. Велика робота щодо ґрунтовного вивчення рукописів його творів та всіх прижиттєвих видань, до яких він був причетний, а також з’ясування історії кожної пубілкації була проведена вченими Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України за сприяння Української Вільної Академії Наук у США. Особливістю цього видання є велика текстологічна робота, здійснена упорядниолм та видавництвом «Сакцент Плюс» щодо встановлення основного тексту творів, який максимально наближений до творчої волі автора.