УкраїнськаEnglish
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України відділ
8 жовтня 2019 року Відділ теорії літератури та
Людмила Тарнашинська. Українське шістдесятництво: профілі
5 вересня 2019 року Центр дослідження проблематики
В Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України 5
НАУКОВИЙ ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ  ПРОБЛЕМАТИКИ УКРАЇНСЬКОГО
19-21 червня 2019 року в Інституті літератури ім. Т. Г.
  • Десятий шевченкознавчий семінар:   до 110-річчя від дня народження  ПЕТРА ЖУРА
    Десятий
    Інститут літератури
  • Семінар про акцентний вірш
    Семінар про
    8 жовтня 2019 року
  • Людмила Тарнашинська. Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління (Історико-літературний та поетикальний аспекти). 2-е видання, доповнене.  – Київ: Смолоскип, 2019. – 592 с.
    Людмила
    Людмила
  • Художньо-інтелектуальний синкретизм творчості Валерія Шевчука
    5 вересня 2019 року
  • Дев’ятий шевченкознавчий семінар
    Дев’ятий
    В Інституті
  • Дев’ятий шевченкознавчий семінар:   до 85-річчя від дня народження Миколи Павлюка (1934–2011)
    Дев’ятий
    Дев’ятий
  • Художньо-інтелектуальний синкретизм творчості Валерія Шевчука
    НАУКОВИЙ ЦЕНТР
  • «У полі літературознавства “ставав на кожну ниву”: до 90-річчя від дня народження Ф.П.Погребенника»
    «У полі
    25 червня 2019 в
  • XV Міжнародна наукова конференція молодих вчених
    XV Міжнародна
    19-21 червня 2019
  • Презентація книги Івана Кошелівця «Можна одверто? або Туга за катарсисом».
    Презентація
    6 червня 2019 року
 

Наші видання

ovcharenko.jpg
Sunday, 10 February 2019 19:07

Григорій Грабович: «Пізній Павло Тичина між модернізмом і соцреалізом»

 

25 січня 2019 року о 16 годині в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України відбулася лекція проф. Григорія Грабовича (Гарвардський університет) на тему «"Дружбою ми здружені": пізній Павло Тичина між модернізмом і соцреалізом». Організаторами виступили Іститут Критики та відділ теорії літератури і компаративістики Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.  Лекція була присвячена рецепції творчої спадщини Павла Тичини та її еволюції від модерністських пошуків до соцреалістичної естетики. Організувала і модерувала зустріч Тамара Іванівна Гундорова, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, завідувачка відділу теорії літератури та компаративістики Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Зауваживши, що дослідники в останні роки традиційно розділяють творчість П. Тичини на два періоди, а саме – періоду «Сонячних кларнетів» і соцреалістичного часу, проф. Грабович запропонував по-новому поглянути на період творчості поета після появи збірок «Чернігів» (1931) та «Партія веде» (1934), які канонізувати Тичину як радянського поета. Ішлося про те, щоб  спростувати тезу про «двох Тичин» і наголосити, що елементи модерністської поетики і естетики наявні і в пізній творчості поета. Чи й справді пізній період творчості кардинально відмінний від усього попередньо створеного поетом, чи є результатом складного й непослідовного компромісу митця?

Зупинившись попередньо на питанні про розмитість меж між модернізмом та соцреалізмом на прикладі малярських творів, лектор зупинився на аналізі творчості Тичини під кутом зору соцреалістичного топосу «дружби народів», який формується в літературі за замовленням партії у 1930-х роках. Водночас проф. Грабович наголосив на тому, що  попри прихильність до соцреалізму, поет, насправді, не завжди тримався офіційного ключа. Чи можна соцреалізм писати гекзаметром? – так афористично загострив питання лектор. Він зупинився на різних естетичних стратегіях підриву офіційного дискурсу, практикованих Тичиною, зокрема, за рахунок виключення персонального голосу поета і заміни його голосами різних людей; шляхом інфантилізації соцреалістичного дискурсу; на основі десемантизації основних концептів тощо. Важливим аспектом на якому зупинився проф. Грабович, було явище деконструювання топосу «дружби народів» завдяки включенню персональних історій і зниження героїчного пафосу.  

Ці та інші спостереження підвели до двох ключових питань для розуміння творчості Тичини: коли відбувся злам і подальший перехід творця на обслуговування держави? чи дійсно Тичина став одним із апологетів літератури соціалістичного реалізму? Проф. Грабович загострив питання, наголошуючи, що ми маємо бути свідомими того, що невиправдано всю відповідальність за соцреалістичну деформацію поетичного голосу покладаємо не на численних епігонів, а саме на Тичину. Між тим Тичина активно користувався модерністською поетикою і у зрілий період. Окремі фрагменти, що були розпочаті й надруковані поетом ще в першій половині 1920-х, згодом увійшли без змін до його більших творів («Шабля Котовського»), несучи на собі виразну печать модернізму. На думку проф. Григорія Грабовича, подеколи поет вдавався до пародіювання, фактично компілюючи твори з плакатних гасел («Вишиємо Сталіну портрет»), хоча й дозволяв він собі це в творах для дітей. Не позбавлена своєрідних «рецидивів» модернізму і повоєнна творчість поета («Тарасова Анну Кареніну читає»). Звернув увагу дослідник і на цензурування соцреалістичних творів поета, з яких у перевиданнях після 1956 року вилучалися не лише імена, але і цілі строфи.

Лекція закінчилася цікавою і предметною дискусією, яку викликала  оригінальна авторська інтерпретація пізньої творчості Павла Тичини.

Відеотрансляцію лекції можна бачити тут: https://www.youtube.com/watch?v=ENK1RgyDpEQ

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ

АНОНСИ

НОВИНИ

Oct

17

Семінар про акцентний вірш

8 жовтня 2019 року Відділ теорії літератури...