12 квітня в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України відбувся семінар, організований Центром дослідження проблематики українськогошістдесятництва на тему «Повертаючись до термінології: хто ж такі шістдесятники? (Канони, межі, критерії, імена)».
Із доповідями виступили доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, керівник Центру дослідження проблематики українського шістдесятництва Людмила Броніславівна Тарнашинська та доктор філологічних наук, професор Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка Юрій Іванович Ковалів.
Зокрема, Л. Б. Тарнашинська зазначила, що «…в середовищі шістдесятництва була надзвичайно актуалізована проблема свободи вибору, яка часто реалізовувалась у парадигмі між етикою та естетикою». На підставі цього дослідниця окреслила соціоестетичну градацію літературного покоління українських шістдесятників, виокремивши «1) письменників, які зберігали свої естетичні позиції, відвойовуючи певний естетичний простір у монополізованої ідеологією літератури соцреалізму (так звані «тихі шістдесятники», «попутники», «апологети» тощо); 2) письменників-шістдесятників, що можна назвати шістдесятниками за вибором: вони постали не тільки перед вибором естетичних, а й екзистенційних засад топології свого життєвого й творчого шляху; найбільш радикальні з-поміж них стали дисидентами; 3) всі решта, які жили в той час і належали до літературного покоління шістдесятників й творили відповідний літературний контекст».
Ю. І. Ковалів передусім звернув увагу на важливість розробки термінологічного апарату для дослідження проблеми шістдесятництва, а також наголосив, що це явище «треба тлумачити і розуміти як онтологічну категорію». Також дослідник зазначив, що шістдесятництво трималося на ідеалах гуманізму і закликав розглядати його саме у світлі цієї категорії. Окрім цього, за словами Ю. І. Коваліва, шістдесятництво мало свою еволюцію: від аморфного руху, контрольованого владними структурами (Клуб творчої молоді на чолі з Л. Танюком), він розвинувся до цілком самостійних, неконтрольованих владою угруповань («Пролісок» тощо), до потужного руху супротиву, який переріс у Гельсінську спілку. Також науковець застеріг, що шістдесятників не треба зводити тільки до літератури, згадавши лікаря Плахотнюка, художницю Аллу Горську та інших.
На семінарі також виступили Л. О. Чорна, Н. О. Єржиківська, В. П. Мовчанюк, М. М. Сулима.
Детальніше з текстами доповідей, які прозвучали на семінарі, можна буде ознайомитися на сторінці Центру дослідження проблематики українського шістдесятництва.
Тетяна Михайлова