Горбачевська І. І.

(Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича)

ВИТОКИ ЛІТЕРАТУРИ ФЕНТЕЗІ: АРТУРІАНА

У статті розглядається історія становлення сюжетів про короля Артура (Артуріана) від протосюжету (Гальфрід Монмутський) до сюжету-зразка (Томас Мелорі) та сюжету-посередника (Марк Твен), який є першою продуктивною трансформацією традиційного сюжету. У зв’язку з  Артуром  виділяється мотив повернення короля та мотив зв’язку короля із землею. Визначено ключові моменти сюжету, що зберігають його впізнаваність у процесі подальшої трансформації.

Ключові слова:Артуріана, традиційний сюжет, протосюжет, сюжет-зразок, сюжет-посередник,мотив повернення короля.

Тихомирова О. В.

(Київський національний лінгвістичний університет)

МОТИВ ПОШУКУ СВЯТОГО ГРААЛЯ

ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ЛІТЕРАТУРИ ФЕНТЕЗІ

Мотив пошуків святого Грааля, тісно пов'язаний з циклом легенд про короля Артура, виник у середньовічних лицарських романах і перетворився на один з найвпливовіших традиційних сюжетів світової літератури. Ґенезу образу Грааля пов’язують з чарівними артефактами кельтської міфології, християнськими реліквіями і ритуалами (зокрема, з обрядом євхаристії), а також зі стародавніми язичницькими ритуалам плодючості. Пошуки Грааля, описані у середньовічних текстах, змістовно вплинули на мотив квесту у метажанрі фентезі, який часто оперує артефактами з акцентованими символічністю, знаковістю і спрямованістю на щось сакральне і втрачене у «золоту добу». Стосовно суб’єктів квесту, актуальним для фентезі видається дихотомія зовнішнього та внутрішнього в контексті моральних якостей героїв і перспективи їхньої внутрішньої ініціації. Таємничість образу Грааля, мотив співдружності його охоронців або шукачів розглядаються у світлі езотеричної альтернативи християнству і сприяють виникненню багатьох сюжетів про таємні товариства і заколоти. Розчинення сюжетно-образної спадщини Грааля в літературі фентезі відбувається разом з опрацюванням усього артурівського легендаріуму, міфологемним ядром якого є кельтська міфологія. У сучасних фентезійних світах пошук Грааля може реалізовуватися як в артурівському різновиді (М. З. Бредлі «Тумани Авалону», фільм «Екскалібур» Джона Бурмана тощо), так і поза ним (Майкл Муркок «Пес війни та світовий біль»). У найкращих текстах метажанру мотив пошуку Грааля набуває оригінального звучання за рахунок унаочнення фантастичного світу, який створює умови для реконтекстуалізації символічного навантаження квесту і творчої трансформації його суб'єктів та об'єктів.

Москвітіна Д. А., Малафай Ю.

(Класичний приватний університет, м. Запоріжжя)

В. ШЕКСПІР І ЛІТЕРАТУРА ФЕНТЕЗІ: ДО ПОСТАНОВКИ ПРОБЛЕМИ

Останнім часом, коли йдеться про місце творчості та постаті Великого Барда у світовому літературному процесі, гарним тоном вважається цитування безперечно слушної ідеї Гарольда Блума про центральну позицію видатного англійця у світовому літературному каноні. Цю ж саму ідею, тільки у більш «фентезійній» формі актуалізувала й сучасна письменниця Фей Велдон, котра описує фантастичне «місто Уяви», в центрі якого височіє велична «фортеця Шекспір»: «Ви бачите її звідусіль. Її вершина ховається у хмарах, сягає зоряного неба, піднімаючись над усім іншим».

«Фортеця Шекспір», звісно, нанесена й на мапу практично будь-якого з фентезійних світів – від Середзем’я і Земномор’я до Дискосвіту і Вестеросу. Втім, літературознавці прикрим чином ігнорують роль і місце англійського драматурга у формуванні фентезі як літературної традиції. Саме тому бачиться доцільним започаткування окремого напрямку досліджень, який буде фокусуватися на кореляції творчого доробку письменників, які безпосереднім чином із фентезі не пов’язані, але чия творчість тією чи іншою мірою вплинула на його формування. І першим у галереї таких літераторів має стати, звичайно ж, Вільям Шекспір.

Діалог Великого Барда з літературою фентезі відбувається досить незвично. З одного боку, поетичний світ Шекспіра, так само, як і фентезійні універсуми, глибоко вкорінений у фольклорній традиції. Водночас і сам шекспірівський канон є одним із найпродуктивніших літературних джерел для творів фентезі. Втім, можливим є і діалог у зворотному напрямку: незрідка співвіднесення того чи іншого шекспірівського твору з його фентезійною літературною проекцією спроможне відкрити нові смислові грані у першоджерелі.

         Результатом такого діалогу для літератури фентезі стало збагачення її шекспірівським субстратом як на поверхневих (елементи інтертекстуальності, наративні стратегії, техніки сюжетотворення, по етологічні ознаки тощо), так і на глибинних (трансформація мотивів і образів, стратегії словотворчості та ін.) текстових рівнях.

         Окремий дослідницький інтерес становить специфіка та функції використання протофентезійних елементів у творах Великого Барда. Виступаючи, з одного боку, каталізаторами дії у трагедіях (приміром, привиди у «Гамлеті» та «Макбеті»), потойбічні істоти необхідні були драматургові ще й для заохочення уваги глядачів єлизаветинського театру.

  Взаємодія Шекспірового доробку із фентезійною літературою, наступне перепрочитання і переосмислення творів Великого Барда призводить до продуктивного процесу популяризації драм В. Шекспіра. Крім того, ця взаємодія інспірує й креативний процес – власну інтерпретацію у вигляді шекспірівсько-фентезійного фанфікшена (синтез сюжетів/персонажів Великого Барда та відомих фентезійних творів) та фентезійних травестій Шекспірових творів (огортання шекспірівського канону в оболонку фентезійного світу). Цікаво, що подібний фанфікшн публікується у відомих видавництвах і має комерційний успіх.

Іншим важливим наслідком взаємодії із драматургією Великого Барда є вплив стереотипів літератури фентезі на подальші інтермедіальні проекції творів драматурга. Так, приміром, сучасні уявлення про відьом значною мірою відрізняється від тих, що панували в часи Шекспіра: тоді їх уявляли потворними старими жінками, що несуть лише зло, сьогодні ж, під впливом сучасної літератури фентезі, ці персонажі часто набувають навіть не нейтральних, а позитивних конотацій.

Назаренко М. Й.

(Київський національний університет ім. Тараса Шевченка)

 ШЕКСПІРІВСЬКІ ФЕЙРІ: ТРАНСФОРМАЦІЯ ФОЛЬКЛОРУ,

ВПЛИВ НА ТРАДИЦІЮ

У доповіді розглянуто своєрідність «чарівного племені» у творчості Шекспіра, передовсім у комедії «Сон літньої ночі», а також у «Ромео і Джульєтті», «Віндзорських жартівницях» тощо. Показано, що образна система «Сну...» вибудовується на перетині кількох традицій: власне фольклорної, літературної (тією мірою, якою вона узгоджувалась із фольклором) та ідеологічної (вписування фейричного фольклору в античну традицію та політичні проекти). Прикметно, що конфлікт Оберона й Титанії не має прямих паралелей ані в британському фольклорі, ані в літературі. В подальшій культурній традиції саме шекспірівські фейрі з’являються як «справжні», але зберігається і пам’ять про їх авторське, а не безпосередньо-фольклорне походження.

Філоненко О. Г.

(Чорноморський державний університет ім. Петра Могили, м. Миколаїв)

РЕНЕСАНСНА МАГІЯ ТА ЛІТЕРАТУРА ФЕНТЕЗІ:

МАГІЧНІ МОДУСИ, КОДИ ТА ОБРАЗИ

Західноєвропейські уявлення про магію сформувалися у період Відродження/Бароко, що знайшло відображення у тогочасній літературі з остаточним формуванням певних модусів магічного та ізоморфних їм магічних кодів: Faërie — магія чарівних істот; Magic– людська магія (позитивний варіант – Magicproper, негативний – Sorcery); переважно жіноча низька магія Witchcraft; та осміяння магії – Mockery. У модусі Magic в англійській літературі створено дві історії – про благородного мага Просперо та чорнокнижника доктора Фауста, що стають архетиповими для подальшого розвитку літератури.

Рязанцева Т. М. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України), Канчура Є. О. (Любарська гімназія № 1)

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ СВІТОВІДЧУТТЯ І СТИЛІСТИКИ БАРОКО

ТА ЇХНІ ВІДЛУННЯ У ФЕНТЕЗІ ДОБИ ПОСТМОДЕРНІЗМУ

 У доповіді розглянуто комплекс світоглядних і стилістичних особливостей культури Бароко, чиї відлуння можна простежити в літературі фентезі доби постмодернізму. Автори пояснюють такі перегуки подібністю історичних і соціальних умов XVII і ХХ-ХХІ ст. (ситуація «перелому епох») та наголошують, що феномен необароко у постмодерній фентезійній прозі передбачає не механічне копіювання певних світоглядних, наративних моделей, стилістичних засобів, а їх творче засвоєння й переосмислення, яке запевняє вихід на новий рівень. Серед ключових факторів концепцій людини і світу в XVII і ХХ-ХХІ ст., автори особливо наголошують динамічність, хаографічне осмислення світобудови, наполегливі пошуки істинної природи людини й адекватних мовних засобів вираження у літературі.

Яремчук В. В., Мельник Д. М.

(Львівський національний університет ім. Івана Франка)

ВПЛИВ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО РОМАНТИЗМУ

НА ТВОРЧІСТЬ «ІНКЛІНГІВ»

 Естетичні та філософські засади класичного західноєвропейського романтизму, а пізніше й неоромантизму, стали якщо не ключовим, то одним із найважливіших витоків літератури фентезі. Варто передусім звернути увагу на ранній німецький романтизм, не лише тому, що він заклав основи для розвитку цього напряму літератури, а й тому, що окрім естетичних та поетикальних засад сформулював важливу світоглядну позицію. Ранній романтизм передусім філософськи зорієнтований напрям, в якому творчий суб’єкт займає центральну позицію, а відтак митець мислиться як вища сутність, здатна до перетворення та творення світу, що стає одним із сюжето- та смислотворчих принципів т. зв. «елітарного фентезі».

Серед важливих здобутків романтизму (як німецького, так і англійського) слід відзначити відродження інтересу до міфу та особливе трактування міфології, яку розглядають як досконале підгрунтя оновлення світу через художню творчість. Міф стає не лише основою поетичної творчості, а й засобом метафоризації світу. Література фентезі, після циклу реміфологізації в межах модернізму, знову повертається до відродження і співтворення міфологій (авторських). Ще одним дуже важливим романтичним поштовхом до творення фентезійних світів, на нашу думку, було моделювання історії в художньому тексті, використання лінгвістичного аналізу, мовної гри для творення нових художніх моделей світу, що, завдяки здобуткам «Інклінгів» у першій половині XX ст., стало основою для різноманітних фентезійних світів у літературі другої половини XX– початку XXI ст.

Криницька Н. І.

(Полтавський державний педагогічний інститут ім. В. Г. Короленка)

 ОСНОВНІ ЗАСАДИ ТРАДИЦІЇ ФЕНТЕЗІ

В АМЕРИКАНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Ірраціональна традиція фентезі, орієнтовна на минуле, більш наближена до британської національної свідомості, ніж до американської. Американці – нація вельми прагматична та раціональна, яка, за словами Урсули Ле Гуїн, «не вірить у драконів», – протягом десятиліть віддавали перевагу науковій фантастиці, орієнтованій переважно на майбутнє. Проте, з іншого боку, в останні роки, у зв’язку із загальною кризою наукоцентризму, можна говорити про зміну парадигми у свідомості американських любителів фантастики, які дедалі більше шукають притулку від сучасної реальності у ностальгічній літературі фентезі.

Розвиток фентезі у США ґрунтується переважно на європейській традиції (фольклор, героїчний епос, християнство, історія, передусім антична та середньовічна, героїчний та/або любовний роман (romance), доробок Вільяма Шекспіра, літературна казка, творчість кращих авторів фентезі, насамперед Дж. Р. Р. Толкіна), проте має і свої унікальні риси.

Фентезі у США розвивається в умовах високої напруги між полюсами протилежних зарядів, притаманними американській культурі: романтизмом і прагматизмом; сильною біблійною традицією, з якою пов’язані ідеалізм та символічне мислення, і раціональністю та атеїзмом; пануванням «білої» європейської традиції і мультикультурністю; патріархальністю і фемінізмом; любов’ю до дикої природи і прихильністю до наукового прогресу; серйозністю і іронією тощо.

Пуританство, раціоналізм та трансценденталізм, своєю чергою, розвивали чи, навпаки, знецінювали величезний комплекс міфів і легенд про потойбічне, успадкованих американцями від європейців.

Розвинений фольклор американських індіанців й афроамериканців збагачує національну фентезійну традицію, особливо в останні десятиліття. «Біла» Америка породила і власний комплекс легенд, з-поміж яких Річард Дорсон виділяє 1) колоніальний період, коли домінували релігійні переконання; 2) період початку формування нації, коли локальні демократичні герої набували епічних рис; 3) період закінчення формування нації, коли бізнес і професіоналізм виходять на перший план; 4) сучасний період, для якого характерні наркокультура та контркультурний протест.

Великі американські романтики: Вашингтон Ірвінг, Едгар По, Натаніель Готорн, Герман Мелвілл віддали данину дивному та фантастичному у своїх творах, і саме завдяки їм американська література заявила про себе світу в ті часи як здатна відірватися від суто соціального контексту, шукаючи відповіді на глибинні онтологічні питання за допомогою фантастичної умовності.

На думку літературознавця Брайана Аттебері, першим твором фентезі в літературі США стала повість Френка Баума «Дивовижний чарівник Країни Оз» (1900), яка істотно вплинула і на європейську традицію.

Другим найбільш значущим американським автором фентезі, який здійснив величезний внесок у національну літературу та розширив можливості світового фентезі, стала Урсула Ле Гуїн, основними засадами творчості якої є культурна антропологія, юнгіанський психоаналіз, європейська й північноамериканська міфологія, фемінізм і даоська філософія.