Українська
4 квітня на Платформі інтермедіальних досліджень відбулася
26 лютого докторантка Інституту літератури канд. філол.
З великою приємністю повідомляємо, що Альманах «Вічність
Щорічні заходи ЦДЛФ — приклад сталого розвитку традиційних
15 січня 2024 року стартував проєкт «Сценічна шекспіріана:
Колектив Інституту щиро радіє успіху наших колег, що за
  • Відкрита лекція Тетяни Рязанцевої «Пам‘ять і час у фотопоезії Олеся Ільченка»
    Відкрита
    4 квітня на
  • Колоквіум про Голодомор у літературі у Франції
    Колоквіум про
    26 лютого
  • Лекція Тамари Гундорової
    Лекція Тамари
    6 березня провідний
  • Урочиста академія з нагоди 100-річчя від Дня народження професорки Нонни Копистянської
    Урочиста
    Кафедра світової
  • Лекція Тамари Гундорової
    Лекція Тамари
    Дорогі друзі,
  • Презентація альманаху «Вічність трива цей день. Художні хроніки війни»
    Презентація
    З великою
  • Міжнародна конференція «Теоретичні аспекти дослідження літератури фентезі»
    Міжнародна
    Щорічні заходи ЦДЛФ
  • Інтерв'ю з Тамарою Гундоровою:
    Інтерв'ю з
    Пропонуємо Вашій
  • Сценічна шекспіріана: майстер-класи з театральної критики
    Сценічна
    15 січня 2024 року
  • Наші співробітники у другому турі Шевченківської премії
    Наші
    Колектив Інституту
 

Наші видання

Spadschyna(2020)15.jpg
kengurjan

kengurjan

Жулинський М. «Вірю я в правду свого ідеалу…» : Лесі Українці – 150 / Микола Жулинський. – Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2021. – 60 с. – (Лекції докторів Honoris Causa Острозької академії).
М.Г. Жулинський вдало зауважує, що творчість Лесі Українки спрямована на формування особистості. «Не безлика, одержима лише ідеєю соціального звільнення, соціальної рівності етнічна маса має формуватися, а вільна духом, суверенна особистість, для якої ідеал національної держави є осмисленим, сформованим на основі засвоєних національних ціннісних орієнтацій».
«Знаєте, я все ж таки трошки оптимістка, чи то скоріш прогресистка, і думаю, що світ іде не до гіршого, а до кращого, тільки коли б він скоріше йшов, а то стільки сили й людей даремнісінько гине, – пише Леся Українка 26 лютого 1895 р. до Михайла Павлика. – А у нас, на Україні, ще багато мусить загинути марне (чи, може, так буде здаватись, що марне?) поки що-небудь людське вийде. І я, і всі мої товариші, певне, роковані на марну згубу, та й нехай би, якби ж з того просвіток був колись…».
Жулинський М. Василь Стефаник : нестерпна боротьба на полі Духу / Микола Жулинський. – Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2021. – 35 с. – (Лекції докторів Honoris Causa Острозької академії).
М. Жулинський так описує стан творчого натхнення В. Стефаника: «…сам письменник признавався в розмові з молодими львівськими літераторами, що тільки тоді підходить до стола, коли на нього «найде хандра» і він собі місця знайти не може – хапається за перо, щоб «полегшало»: «Такий настрій здебільшого зв’язаний в мене з так званим натхненням, чи як ви там називаєте стан розбудженої уяви. Западе в душу якась артина чи тон і мучить мене. Я шукаю для них товариства, інших елементів, які б дали те, що називається синтезом…».  
П'ятниця, 07 липня 2023 06:48

Допомога науковцям від Cara

Cara (Рада науковців у небезпеці) надає термінову допомогу науковцям, яким загрожує неминуча небезпека, тим, хто змушений емігрувати, а також багатьом, хто вирішив продовжувати працювати в рідній країні, попри серйозні ризики. На сторінці за посиланням та у приєднаному файлі можна ознайомитися з програмами допомоги науковцям."Ukraine Crisis (cara.ngo) 

Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України повідомляє про успішне завершення спільного українсько-грузинського проєкту «Трагедія війни у фокусі українських і грузинських поетів», результатом якого стала публікація поетичної білінгвальної збірки «Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!» (2023).

         У цій невеликій за форматом «захалявній книжці», що створювалася для передачі бійцям грузинського легіону та українським військовим, представлено тексти про війну, написані під час повномасштабного російського вторгнення. Видання побачило світ завдяки меценатові - видавництву «Сулакаурі» ( директор Тіна Мамулашвілі), і сьогодні наклад активно розповсюджується Центром морально-психологічного забезпечення Командування Об’єднаних сил ЗСУ (начальник Центру полковник Коваленко Євгеній Сергійович) й волонтерськими організаціями (зокрема, волонтерська група «Шекспір», громадське об’єднання «Барикада Грушевського», фонд допомоги військовим «Руєвит») на фронті та в госпіталях, де проходять лікування українські й грузинські воїни-захисники.

Серед авторів збірки українські та грузинські поети: Гіоргі Лобжанідзе, Сергій Жадан, Галина Крук, Ігор Астапенко, Галина Петросаняк, Борис Гуменюк, Наталка Маринчак, Генрі Долідзе, Дмитро Лазуткін, Роі Абуселідзе, Людмила Лещук (Горова), Калтамзе Ана Сурманідзе, Остап Сливинський, Като Джавахішвілі, Сергій Лазо, Ігор Павлюк, Юрій Ковалів.

         Ілюстраторка збірки - талановита харківська художниця Дар’я Хрисанфова.

         До перекладу поетичних творів долучилися такі відомі перекладачі, як Рауль Чілачава, Ніно Наскідашвілі, Манана Гелашвілі, Хатуна Берідзе, Іване Мчеладзе, Лада Коломієць, Сергій Лазо та ін.

         Авторка передмови - д. філол. н., доцентка кафедри світової літератури Факультету української філології, культури і мистецтва Київського університету імені Бориса Грінченка, волонтерка - Юлія Вишницька.

         Наукові керівники проєкту - д. філол. н., професорка, директорка Центру лексикографії та мовних технологій Тінатін Маргалітадзе (Державний університет Іллі, Тбілісі, Грузія) та д. філол. н., професорка, провідний науковий співробітник відділу зарубіжних і слов’янських літератур Наталія Торкут (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України).

У підготовці збірки поезій «Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!» також брали активну участь співробітники Інституту літератури: д. філол. н., завідувачка відділу зарубіжної україністики Світлана Лущій, к. філол. н., вчений секретар Інституту Олена Поліщук, к. філол. н., доц., науковий співробітник відділу зарубіжної україністики Юрій Черняк.

         Збірка поезій «Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!» - стане вагомим внеском у реалізацію наукової теми Інституту літератури «Українське суспільство в умовах війни, повоєнної трансформації та європейської інтеграції». Сподіваємося, що вона зацікавить широке коло читачів. 

Читати збірку

Гундорова Т. Леся Українка. Книги Сивілли / Тамара Гундорова. – Харків : вид-во Vivat, 2023. – 304 с. : портр. – (Гордість нації).
Ця книжка Тамари Іванівни Гундорової – спроба переосмислити біографію Лесі Українки, у якій переплелися хвороба і творчість, Україна і чужина, політика й література, класика і сучасність, любов і смерть.
Стосунки з О. Кобилянською як утілення любові, творчого піднесення й розуміння. Травма, пережита біля ліжка смертельно хворого С. Мержинського. Духовна й інтелектуальна близькість до М. Драгоманова. Одруження з Климентом Квіткою. Врешті, спротив усталеним правилам і законам патріархального ладу, «ненормальність» любові, фатум мистецького божевілля, який пізнала в моменти творчості, санаторійний туризм, на який прирекла її хвороба. Усе це було закорінене в особливому стані «інакшості» письменниці, жінки й «чужинки» в себе вдома. Та водночас це дало Ларисі Косач-Квітці змогу здобути істинну свободу й осягнути загальнолюдську, транскультурну перспективу бачення світу. За рік до смерті вона зізнавалася матері: «....історію Мавки може тілько жінка написати». Але правда полягала в тому, що всі її твори могла написати лише жінка, яка жила і творила, зневажаючи смерть.
Козак С. Леся Українка: до берега «Свободи» : (літературно-бібліографічне дослідження) / Сергій Козак ; Національна академія наук України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : Літературна Україна, 2022. – 191 с.
Це видання – перше дослідження про Лесю Українку в контексті публікацій часопису «Свобода», який вже понад століття (з 1893-го) виходить за океаном, у Сполучених Штатах Америки. Матеріали про геніальну поетесу і драматургиню на шпальтах цього видання – це не тільки цінний літопис подій, що відбулися в багатьох куточках світу (хоча й сам по собі він украй важливий), а й загалом яскрава сторінка про те, чим жила українська діаспора впродовж тривалого часу, якими пріоритетами керувалися в непростий період еміграційного буття. А ще – це підтвердження того, що Леся Українка була для закордонних українців однією з тих найвеличніших постатей, яка забезпечувала їм найдорожче – духовний зв’язок з Україною.

 

 
 
Смілянська В. Леонід Смілянський: життя у слові : критико-біографічний нарис : (до 55-річчя з дня відходу) / Валерія Смілянська  ; Національна академія наук України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. – Київ, 2022. – 76 с.
 У нарисі оглянуто життєвий і творчий шлях українського письменника Леоніда Івановича Смілянського (1904–1966). У хронологічній послідовності висвітлено етапи творчого становлення митця, окреслено його місце й роль у контексті українського літературного процесу ХХ ст. На основі аналізу прозових і драматичних творів увиразнено домінантні ідейно-тематичні, образні, жанрово-стильові вектори творчості письменника. Окрему увагу приділено оцінкам його творів у критичному дискурсі. Викладена інформація сприятиме формуванню уявлення про Леоніда Смілянського як людину й письменника, якому судилося жити в складних умовах радянської епохи й залишатися вірним своїм життєвим і творчим принципам.
Остап Вишня. Невеселе життя : документальна біохроніка / упорядкування текстів, вступна стаття та примітки С. А. Гальченка ; Нац. академія наук України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. – Харків : «Фоліо», 2020. – 784 с. – (Великий науковий проект).
Ця книга – справжній літопис невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889–1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах. Її упорядник, автор вступної статті й приміток, відомий літературознавець і архівіст С. Гальченко ще в 1989 році обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі.
Основою праці стали документи слідчої справи за 1933–1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922–1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. постишева, за що був покараний десятирічним увязненням у таборах особливого режиму.
У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи – табірного щоденника Остапа Вишні – та його листи із концтаборів, де довелося перебувати письменнику. Це своєрідні шедеври літературної творчості, часто наповнені не традиційним українським, а чорним гумором страждальця-гумориста.
Публікують і деякі літературні твори Остапа Вишні, які викликали шквал вульгарно-соціологічної критики із звинуваченнями письменника у буржуазному націоналізмі й навіть у фашизмі, а також листи та спогади його рідних і тих людей, з якими гуморист сидів в одній камері чи перебував в одному концтаборі.
Зміст: Гальченко С. Сумний літопис життя великого сміхотворця. Твори та листи О. Вишні, спогади та документи. 1919–19331933–19431943–1956. Примітки.   
Борис Харчук: бібліографічний покажчик / упоряд. та передмова Р. Харчук ; Національна академія наук України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. – Київ, 2022. – 62 с.  
Покажчик присвячено українському письменникові Борисові Харчуку (1931–1988). Бібліографія складається з двох розділів: «Хронологічний покажчик творів Бориса Харчука», в якому матеріал розміщено у хронологічному порядку, у межах року спочатку подаються книжкові видання, тоді журнальні і газетні публікації, наприкінці – переклади, й «Хронологічно-систематичний покажчик літератури про творчість і життя Бориса Харчука», що містить перелік наукових праць, популяризаторських статей про творчість і життя прозаїка, спогадів про нього, дидактичних матеріалів. Крім цього, у виданні вміщено листи читачів до Бориса Харчука.
Демська-Будзуляк Л. (упорядник, коментарі, редагування). Арабески пам’яті. Спогади Володимира Антоновича. К.: Видавничий дім АртЕк, 2002. 280 с. 
АнотаціяВ основу книжки лягли матеріали спогадів відомого українського музиканта і диригента, громадського діяча, педагога Володимира Антоновича. Українці, євреї, поляки, росіяни, німці, Січові Стрільці, полонені німецьких концтаборів, працівники однієї з найбільших у Західній Україні солеварень, музиканти міського оркестру та польського театру, учні гімназій, професори та студенти Музичного інституту – безліч соціальних портретів, які становлять епічну картину життя і побути міжвоєнної Галичини.
 

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ

НОВИНИ