Інститут літератури

22 березня в Національному музеї літератури України відбувся круглий стіл, присвячений 80-річчю від дня народження Василя Стуса. Захід був організований спільно з Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України для вчителів та вихователів навчальних закладів – слухачів Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету ім. Бориса Грінченка. Модератором круглого столу виступила генеральний директор музею літератури Галина Сорока. Привітавши гостей заходу, вона розповіла про виставку, «І я гукну. І край мене почує…», де зібрано рукописи В. Стуса, його особисті речі, фото тощо.

Директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, академік НАНУ, доктор філологічних наук, професор М. Г. Жулинський відзначив важливість осмислення творчості В. Стуса та його величезний внесок у становлення й утвердження національної свідомості українського народу. Також науковець звернув увагу на розуміння й прийняття Стусом своєї долі, яку він свідомо приніс у жертву заради ідеалів, що сповідував протягом усього свого життя.

Керівник Центру дослідження проблематики українського шістдесятництва, доктор філологічних наук, професор Л. Б. Тарнашинська, спираючись на філософію серця Г. Сковороди та П. Юркевича, наголосила, що «в творчості В. Стуса ця філософія проявилося особливим чином – на рівні морального закону як вибору серцем». Дослідниця назвала Стуса геніальним письменником і зазначила, що «він фактично зреалізував усвідомлену ним волю до безсмертя, щоб  і ми, й наступні покоління схилилися в шанобливій задумі перед нерозгаданою таїною його магнетично притягальної поезії».

Т. Михайлова, кандидат філологічних наук, продовжуючи міркування М. Г. Жулинського та Л. Б. Тарнашинської, на матеріалі епістолярію Стуса простежила еволюцію його читацьких уподобань, прагнучи відповісти на питання – «героїчний шлях В. Стуса: доля чи вибір долі?».

Академік НАНУ, доктор філологічних наук, професор М. М. Сулима під час своєї доповіді поділився цікавими спостереженнями над творчістю В. Стуса, представивши цитати з його поезії, які перегукуються з рядками віршів Б. Пастернака, В. Маяковського, А. Тарковського. Окрім цього науковець навів приклад повторення Стусом ритмічного малюнку вірша Пастернака.

Також на круглому столі виступили доктор філологічних наук, професор Р. В. Мовчан та кандидат філологічних наук С. І. Лущій. Р. В. Мовчан повідомила про зміни в навчальній програмі з літератури, відзначивши, що творчість В. Стуса, яка раніше подавалася крізь призму жертовності, тепер вивчатиметься у вимірі стоїчності. С. І. Лущій звернула увагу на важливість вивчення зв’язків Стуса з діаспорною літературою, нагадавши про його листування з українською письменницею В. Вовк, яка живе та працює в Бразилії.

Справжнім подарунком для всіх присутніх стала поезія В. Стуса у майстерному виконанні актриси театру та кіно Галини Стефанової.

Тетяна Михайлова

 Фото з сайту Національного музею літератури України

Міністерство освіти і науки України    Національна академія наук України

Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка та Інститут історії України НАН України

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Факультети української філології та журналістики й історичний

Університет імені Марії Кюрі-Склодовської (м. Люблін, Польща)

Кафедра українознавчих студій Торонтського університету (Канада)

Шановні колеги!

11 - 12 жовтня 2018 р. у Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка відбудеться Міжнародна наукова конференція

«ХУДОЖНІЙ ВИМІР ТА ІСТОРИЧНІ КОНТЕКСТИ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ІВАНА ОГІЄНКА»,

(присвячена 100-річчю від дня заснування Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка)

Наукова проблематика конференції:

1.      Іван Огієнко і Кам’янець-Подільський державний український університет.

2.      Духовна і науково-педагогічна діяльність І. Огієнка в контексті українського національного відродження.

3.      Іван Огієнко як письменник, літературознавець, перекладач.

4.      Мовознавчі студії Івана Огієнка.

5.      Іван Огієнко і державотворчі процеси в Україні.

6.      Питання історіографії, джерелознавства життя та діяльності І. Огієнка.

7.      Література Поділля у контексті світової класики.

8.      Історія Поділля у європейському та всесвітньому контексті.

9.      Актуальні проблеми української та всесвітньої історії.

 Напрями роботи конференції – історичний, філологічний. 

Реєстрація учасників конференції 11 жовтня з 8⁰⁰ до 10⁰⁰ год. у вестибюлі головного корпусу університету (вул. Огієнка, 61).

Матеріали публікуватимуться у збірниках «Іван Огієнко і сучасна наука та освіта. Серія філологічна» та «Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки», включених до Переліку фахових видань України з філологічних та історичних наук і проіндексованих у міжнародних наукометричних базах Index Copernicus (IC), GOOGLE SCHOLAR.

Робочі мови конференції: українська, англійська, німецька, польська та російська.

Для участі в конференції просимо надіслати електронною поштою до 5 вересня 2018 р. заявку, в якій вказати тему, інформацію про автора (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь і вчене звання, місце роботи, телефон) і текст доповіді обсягом 8-12 повних сторінок. Для учасників конференції без ученого ступеня обов’язкова рецензія наукового керівника. Організаційний внесок – 250 грн.

Для заочної участі у конференції необхідно до 5 вересня 2018 р. надіслати заявку (взірець заявки див. нижче) і текст статті (8-12 стор.), а також перерахувати організаційний внесок у розмірі 150 грн.

Оплата оргвнеску здійснюється після схвалення матеріалів до друку (про що авторам буде повідомлено додатково до 5 вересня 2018 р.)

–     поштовим переказом на адресу: Джурбій Тетяна Олександрівна, кафедра історії української літератури та компаративістики, факультет української філології та журналістики Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, вул. Огієнка, буд. 61, м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32300 (для оплати оргвнеску учасника конференції ФІЛОЛОГІЧНОГО НАПРЯМУ);

–     Олійник Сергій Васильович, кафедра історії України, історичний факультет Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, вул. Татарська, буд. 14, м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32300 (для оплати оргвнеску учасника конференції ІСТОРИЧНОГО НАПРЯМУ)

–     банківською карткою, реквізити якої будуть повідомлені в особистому електронному листі.

Проїзд, проживання, харчування – коштом учасників конференції.

Вимоги до змісту та

технічного оформлення тексту статті:

•Відповідно до постанови президії ВАК України від 15.01. 2003 р. № 7-05/1 «Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України» (Бюлетень ВАК України. – 2003. – № 1) наукова стаття має містити такі обов’язкові елементи:

–      постановка проблеми в загальному та її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями;

–      аналіз останніх досліджень та публікацій, у яких започатковано розв’язання проблеми, і на які спирається автор;

–       виділення нерозв’язаних раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;

–       формулювання мети статті (постановка завдання);

–       виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;

–       висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок.

•У першому рядку перед прізвищем автора в лівому кутку подається шифр УДК (звичайним шрифтом).

•Текст набирається шрифтом «Times New Roman», розмір – 14 пт, міжрядковий інтервал – 1,5, відступ абзацу – 1 см. Параметри сторінки: зверху, знизу, праворуч, ліворуч – 2 см.

•У тексті не допускається вирівнювання пропусками.

•Ініціали відділяються від прізвищ нерозривним пробілом (комбінація клавіш Ctrl+Shift+Пробіл).

•Посилання на використані джерела в тексті робити за зразком [2, с. 364; 5, с. 127; 7-9], де перша цифра – номер джерела в списку використаних джерел, номер сторінки через кому, декілька джерел через крапку з комою або через дефіс.

•За необхідності  примітки (коментарі) до тексту  оформляти так: у тексті за допомогою функції «Верхній індекс» ставиться порядковий номер примітки (напр.:...1 ...2), а після тексту статті (до «Списку використаних джерел і літератури із заголовком «Примітки» (у центрі) наскрізною нумерацією подається текст примітки.

•Після тексту статті (приміток) у центрі подається заголовок «Список використаних джерел і літератури» та в алфавітному порядку наводяться використані джерела (спочатку «кирилицею», потім «латиницею»). Список використаних джерел і літератури оформлюється за вимогами Національного стандарту України: ДСТУ 9302:2015 (Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання. К.: ДП «УкрНДНЦ», 2106).

•У списку необхідно розрізняти тире та дефіс.

•Після «Списку використаних джерел і літератури» подаються анотації – українською (до 800 знаків) та англійською мовами (1800-2000 знаків) із зазначенням ініціалів і прізвищ авторів, назви статті та слів: “Анотація”, “Summary” і ключових слів (7-12 слів).

•Матеріали, які не відповідатимуть вимогам, будуть відхилені.

Зразок оформлення матеріалів:

УДК

П.Г. Соломейко, О.С. Крицький

НАЗВА СТАТТІ ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ

Анотація

Ключові слова:

Текст статті

Примітки

Список використаних джерел

Summary

Key words:

Список використаних джерел (взірець)

1.      Безхутрий Ю. М. Художній світ Миколи Хвильового URL: http://www philology.univer.kharkov.ua/nauka/e_books/Bezkhoutry.pdf.

2.      Каракуця О. М. Фразеологізми української мови з компонентом душа (структурно-семантичний, ідеографічний, лінгвокультурологічний аспекти): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.02.01. «Українська мова» / О. М. Каракуця. Харків, 2002.  19 с.

3.      Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української літературної мови: Проблемні питання: навч. посіб. К. : Вища шк., 1994. 670 с.

4.      Ужченко В. Д. Нові лінгвістичні парадигми «концепт – фразеологізм – мовна картина світу» // Східнословянські мови в їх історичному розвитку: збірник наукових праць. Запоріжжя, 2006. С. 146–151.

5.      Evans V., Green М. Cognitive Linguistics. An Introduction. Edinburgh : Edinburgh University Press, 2006. 830 p.

6.      Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі - ЦДАВО України). Ф. 2188. Оп.1. Спр.4. Арк.6-12.

Контакти:

тел.: 067 94 94 221 (Джурбій Тетяна Олександрівна ) (філологічний напрям)

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел.: 09756636661 (Олійник Сергій Васильович) (історичний напрям)

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Заявка

на участь у Міжнародній науковій конференції «Художній вимір та історичний контексти життєтворчості Івана Огієнка»

11-12 жовтня 2018 р., м. Кам’янець-Подільський

Прізвище, ім’я та по батькові___________________________________________________

Назва статті:__________________________________________________________________

Наукова проблематика:_________________________________________________________

Установа:_____________________________________________________________________

Посада:________________________________________________________________________

Вчене звання, науковий ступінь:_________________________________________________

Поштова адреса: (для учасників з України № відділення «Нової пошти»________________

E-mail:_______________________________________________________________________

Телефон:_____________________________________________________________________

Очна / заочна участь___________________________________________________________

Участь у культурній програмі___________________________________________________

Учасники можуть самостійно забронювати номер в одному із готелів міста.

Культурна програма включає екскурсію містом.

21 лютого, у Міжнародний День рідної мови, в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка відбулася науково-практична конференція «Мова – визначальний і консолідуючий чинник держави», співорганізаторами якої виступили Інститут української мови НАН України та Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка. Проблеми, порушені учасниками конференції, – назрілі та складні.

Захід розпочався зі вступного слова директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, академіка НАН України Миколи Жулинського, який наголосив на ролі та значенні очолюваного ним Інституту в боротьбі за утвердження української мови в науці та культурі, згадав імена дисидентів, правозахисників, науковців, які в різний час навчалися та працювали в Інституті, зокрема Василя Стуса, Івана Дзюбу, Івана Світличного, Михайлину Коцюбинську, Леоніда Коваленка, Віталія Дончика й інших.

Промова голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка Павла Мовчана стосувалася взаємодії мови, політики та політикуму. Говорячи про стан і статус української мови, він зауважив, що більш несприятливого часу для існування української мови від проголошення Україною незалежності не було, назвавши одним із демонстративних інцидент скасування Міністерством освіти й науки України департаменту мови як «непотрібного». Водночас Павло Мовчан підкреслив, що всі звернення із пропозицією і проханням, щоби проголосити 2018 роком української мови, адресовані зокрема до Президента, оминаються мовчанкою чи ігноруються. Загалом же байдуже ставлення, якщо не опозиція Адміністрації Президента, Міністерства освіти і науки, а також Міністерства культури до об’єднань та інститутів, що захищають українську мову та науку, на думку Павла Мовчана, більше ніж очевидна.

Директор Інституту української мови, доктор філологічних наук, професор Павло Гриценко зазначив, що звернення очолюваного ним Інституту про проголошення 2018 роком української мови до Президента України підтримали Міністерство освіти і науки, Міністерство інформаційної політики, Національна академія наук України, і лише Міністерство культури на цю пропозицію відреагувало негативно. Така реакція, на думку вченого, виказує не лише байдужість, а й зневагу та агресію до української мови, до того ж усвідомлену. Мовне питання – стратегічне у побудові та розбудові держави, підкреслив він і додав: сподівання на конструктивний діалог із сучасними владними структурами, які би мали опікуватися українською мовою та культурою, заздалегідь приречені. У таких умовах, наголосив Павло Гриценко, потрібно формувати поле тих, хто може і хоче працювати для української науки, а також створити загальноукраїнський науково-громадський моніторинговий центр, щоби знати, яке становище української мови в регіонах, як захистити мову на всіх рівнях – від наукового до правового й політичного. Крім того, він зупинився на деяких політичних маніпуляціях, спрямованих на применшення ваги та ролі мови й закликав науковців відмовитися від ілюзій про підтримку науки та культури владними структурами, взявши на себе відповідальність за творення україномовного, україноцентричного простору. «Наша боротьба за українську мову є боротьбою за нову, демократичну Україну», – зазначив він.

Зі свого боку, доктор філологічних наук, професор Національного університету «Львівська політехніка», депутат Верховної Ради VІІ скликання Ірина Фаріон зауважила, що українські науковці не вимогливі до влади тому, що не вимогливі до себе. Загалом у своєму виступі дослідниця і політик зосередилася на питанні скасування закону «Про засади державної мовної політики», відомого як закон Ківалова – Колісниченка, а також деяких проблемних місцях мовного законопроекту «Про державну мову», зареєстрованого під номером 5670д, який запроваджує у дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади процес навчання мовами національних меншин. Ірина Фаріон нагадала: попри те, що Верховна Рада свого часу підтримала скасування цього закону, Олександр Турчинов відмовився його підписати; незважаючи на те, що Конституційний суд підтвердив неконституційність цього закону, Президент не погодився на його скасування. Окремо вона зупинилася на історії плагіату в законопроекті 5670д, а також вказала, що серед 59 статей цього законопроекту у понад 20 ідеться про можливість застосовувати разом із державною мовою «інші мови», у 5 йдеться про «мови національних меншин», насправді ж про мову російську. Гібридними, антинауковими, антиправовими та загалом неприйнятними мовознавиця й політик назвала поняття «мова, прийнятна для сторін» і «мова на вимогу споживача», вжиті в законопроекті. Інша проблема, порушена Іриною Фаріон, – зросійщення медійного простору і культурна колаборація, зразками якої вона назвала ідею народної депутатки Ірини Подоляк «Львів говорить російською», підтриману мером Львова Андрієм Садовим, і заяву письменниці Мар’яни Савки, яка, в знак протесту проти скасування закону Ківалова – Колісниченка, оголосила про намір написати нову книжку російською мовою.

Політик, депутат Верховної Ради декількох скликань, співголова громадської організації «Україна – НАТО» Іван Заєць у своєму виступі зупинився на питаннях взаємозв’язку української мови та національної держави, зазначивши, що Декларація про суверенітет України як національної держави захищає національну даність – мову, а також національний тип державності. За словами політика, Конституція не передбачає конкуренції між українською та іншими мовами, але законопроект «Про державну мову», як і закон Ківалова – Колісниченка, нівелює це положення і вивищує мови національних меншин, при цьому зрозуміло, що йдеться про мову російську. Іван Заєць закликав учених зробити ревізію сучасного законодавства з позицій як лінгвістів, так і політиків, оприлюднивши засадничі розбіжності між Основним Законом і законопроектом «Про державну мову».

Розвиваючи ідею про необхідність проголошення року української мови в Україні, доктор філологічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександр Пономарів вказав на тактику догоджання та «перепони», зазначивши, що проблем із оголошенням року англійської мови чи року російської мови, дня російської мови у Львові не існувало. Поступки українській мові, зроблені у вигляді квот на радіо й телебаченні, на думку вченого, не що інше, як фікція. Одним із антиукраїнських гасел, на думку Олександра Пономаріва, став двомовний лозунг «Єдина країна – Единая страна», яке після Революції Гідності було розштамповано на всіх телеекранах і біг-бордах, тим самим ідеологічно обеззброюючи Україну та підсилюючи ідею двомовності. Свою увагу Олександр Пономарів зосередив на політичних маніпуляціях мовним і національним питаннями, розвінчавши міф про створення в Україні політичної нації за зразком двомовних Канади чи Швейцарії, історично та культурно непридатних для зіставлень або порівнянь з українською дійсністю, подавши, натомість, як зразок досвід Чехії – культурну політику Томаша Масарика.

Підсумовуючи втрати та здобутки в утвердженні української мови, академік Національної академії педагогічних наук України Георгій Філіпчук указав на загрози, які з’явилися, і загалом невідповідність мовної, культурної політики в Україні зразкам інших європейських держав. За словами вченого, українськомовний громадянин, глядач або читач зазнає безпосередньої дискримінації за мовною ознакою, натомість державні структури не лише не дбають про престиж української культури, а й применшують і принижують її. Такий стан мови, культури, науки – причина і наслідок економічної кризи й вислід антиукраїнської діяльності корумпованих, малоосвічених керівників держави, для яких Україна – не світогляд, а ринок. Однією з небезпечних політичних маніпуляцій він назвав міф, вигаданий Борисом Ложкіним та Андрієм Курковим про те, що російськомовна культура – це надбання українців, а також постанову МОН України про скасування обов’язковості вивчення української мови, літератури, культури, історії в українських вишах. Загалом учений зазначив: український інформаційний простір зазнав такої ж окупації, як і Схід країни, і закликав науковців дати цьому академічну, правову оцінку та відсіч, зокрема через незалежні медіа, пресу, просвітницьку діяльність.

Доктор філологічних наук, професор Київського міжнародного університету Іван Ющук присвятив свою доповідь зарубіжній практиці розвитку й утвердженню національної мови, на історичних прикладах Франції, Італії та Ізраїлю показавши, як тісно пов’язане відродження держави з розвитком мови. У Японії, мові якої ніхто й ніщо не загрожує, підкреслив учений, уряд приділяє надзвичайно велике значення розвитку та функціонуванню мови, створюючи інститути японської мови, наділені законодавчими правами. Це ж стосується прибалтійських країн, де існують комітети із захисту, міністерства мови, наприклад у Литві, Латвії, Естонії, але не в Україні.

Своєю чергою, голова політичної партії «Патріот» Микола Голомша зосередився на соціології кількох прикордонних країв, зокрема Закарпаття, пов’язавши нівеляцію національної освіти з масовою еміграцією, інцидентами сепаратизму, водночас наголосивши, що державні структури не беруть участі у вирішенні проблеми гуманітарної кризи.

Кандидат філологічних наук, науковий співробітник Інституту української мови Олена Руда у своїй доповіді вела мову про місце української мови в Інтернеті та популярних соціальних мережах, у дописах сучасних блогерів, громадських діячів, політиків. Питання державного, юридичного захисту мови, наголосила вона, неабияк хвилює українців, зокрема користувачів Інтернету, і стає приводом до суперечок і дискусій, часто неконтрольованих, організованих проросійськими «тролями», - учасниками інформаційної війни.

Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський зауважив, що сучасні українські письменники, як і політики, не завжди чесні, а також різні за поглядами, і ці погляди не завжди проукраїнські, але завдання українського письменника – бути чесним перед читачем і собою, викривати фальш і облуду, а це означає йти не в такт із владою. Крім того, він закликав скликати загальноукраїнську конференцію, присвячену питанню захисту української мови, залучивши до обговорення не лише наукові інститути, а й політичні партії та громадські організації.

Доктор наук із соціальних комунікацій, провідний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, письменник Ігор Павлюк на прикладі власного життєвого, творчого досвіду зазначив: українська держава не сприяє, а гальмує саморозвиток і самореалізацію української людини, цілеспрямовано й упереджено знищуючи те, що впродовж віків дозволило українцям вберегти свою ідентичність.

Виступи, доповіді, присвячені проблемам захисту й утвердження української мови, виголосили також доктор філологічних наук, професор Лариса Мороз, кандидат філологічних наук Роксана Харчук, головний редактор журналу «Культура й життя» Євген Букет, кінорежисер Леонід Мужук, редактор «Слова Просвіти» Любов Голота, інші вчені, політики, громадські діячі. Визначальна ідея доповідей, виступів, реплік, озвучених під час конференції, – утвердження української мови в науковому, освітньому, медійному просторах. Неувага до захисту української мови владних структур, зокрема Президента, зневаження основних законів утвердження української мови, порушення мовних прав, мовна дискримінація, зросійщення культурного і медійного простору – далеко не повний перелік проблем, знайомих чи не кожному, для кого українська – рідна. По закінченню конференції учасники написали звернення до Президента з вимогою виконувати власний обов’язок – захистити державну мову та зупинити тотальну «росіянізацію», що загрожує існуванню держави, а також озвучили план подальших заходів та акцій, спрямованих на захист української мови, культури, науки. Після проведення науково-практичної конференції, 26 лютого, у Всеукраїнському прес-центрі «Укрінформу» відбувся круглий стіл «Мова – консолідуючий чинник української нації і нова хвиля русифікації», під час якого, у присутності національних ЗМІ, промовці висвітлили деякі проблеми, порушені на конференції, та ухвалили звернення до Президента.

Вадим Василенко,

кандидат філологічних наук

молодший науковий співробітник

Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України

Кандидат філологічних наук , старший науковий співробітник відділу теорії літератури й компаративістики

Вибрана бібліографія  

Монографія:

Проза Володимира Винниченка 1902  – 1910-х років: проблеми поетики. – К.: ВД „Стилос”, 2011. – 301 с.

Статті:

"Хочу!" В.Винниченка і "Санін" М. Арцибашева: порівняльно-типологічне зіставлення // Слово і Час. – 2007. – №10. – С. 46 – 58.

Наративізація  сакрального в поемі Тараса Шевченка «Марія»  // Слово і Час. – 2008. – № 5. – С. 41 – 52.

«Робітник Шевирьов» Михайла Арцибашева і «Чесність з собою» Володимира Винниченка: дві моделі антропологічного гнозису // Слово і Час. – 2009. – № 2. – С.56 – 67.

Літературна рецепція культурної моди: «Оповідання про Сергія Петровича» Леоніда Андреєва і «Дрібниця»  Володимира Винниченка // Слово і Час. – 2009. –  №  10. – С. 50-65.

Натуралістична поетика і дискурси раннього модернізму: “Рівновага” Володимира Винниченка і “Біля останньої межі” Михайла Арцибашева // Слово і Час. – 2010. – № 7. – С. 14 – 30.

«Злочин і кара» Ф. Достоєвського і «Заповіт батьків» В. Винниченка:   стратегії перекодування класичного дискурсу // Слово і Час. – 2013. – № 10. – С.23-40.

Роман  В. Винниченка  «Заповіт батьків»  у  діалозі з російською реалістичною традицією й  неонатуралістичним  дискурсом  // Слово і Час. – 2013. – № 11. – С. 30-49.

Оповідання Л. Андреєва  «Тьма»  і  роман В. Винниченка «Заповіт батьків»: трансформація  літературного досвіду в актуальному рецептивному  полі // Слово і Час. – 2014. –  № 4.  – С. 52-67.

Монтажне  мислення у прозі Володимира Дрозда // Слово і Час. – 2014. –  №8.  – С. 27-44.

Компаративні аспекти  становлення експресіонізму в українській літературі: новели В. Винниченка і мала проза Л. Андреєва  // Слово і Час. – 2015. – № 2. – С. 21-39.

Дискурс цитації: експресіоністична проза В. Винниченка й Л. Андреєва в контексті  раннього модернізму // Слово і Час. – 2015. –  № 4. – С. 57-69.  

Повість Володимира Винниченка «Голота» і рання проза Максима Горького: до типології індивідуальних стилів // Дивослово. – 2015. –  № 7-8. – С. 61-66.

Кінематографічний потенціал літературного тексту: моделювання  простору у творчості В. Дрозда // Слово і Час. – 2015. –  № 10. – С. 41-56.

Кінематографічний  темпоритм образів  у прозі Володимира Дрозда // Слово і Час. – 2016. –  № 2. – С. 54-72.

Нарис Г. Успенського «Випрямила» і новела В. Винниченка «Ланцюг»: літературна рецепція теми та її індивідуальні  стильові модифікації в контексті доби // Слово і Час. – 2016. –  №  10. – С. 16-30.

Візуальна образність прози  Григора Тютюнника  в аспекті синтезу мистецтв // Дивослово. – 2016. –  № 11. – С. 35-40.  

Кінематографічна  візуалізація простору  в малій прозі Євгена Гуцала // Слово і Час. – 2017. –  №  1. – С. 36-46.

Нарис Г. Успенського «Випрямила» і новела В. Винниченка «Ланцюг» крізь призму  наратології // Слово і Час. – 2017. –  №  6. – С. 78-89 (1 др. арк.).

Монтажні засоби в малій прозі Євгена Гуцала // Слово і Час. – 2017. –  №  10 – С. 41-54.

Кінематографічний темпоритм у прозі Євгена Гуцала для дітей // Дивослово. – 2018. –  № 1. – С. 40-45.

Роман Л. Толстого «Воскресіння» і повість В. Винниченка «Краса і сила»: міжтекстові перегуки й особливості  індивідуального  художнього мислення // Слово і Час. – 2018. – № 9. – С. 42-55.

Кінематографічний темпоритм образів у малій  прозі Євгена Гуцала // Література на полі медій.  Серія «Теоретичні REвізії».  Збірник третій. За ред. Т.І. Гундорової та Г. М. Сиваченко. –  Київ, 2018. – С. 528 – 555.  Електронний ресурс.  Режим доступу:  http://www.ilnan.gov.ua/media/k2/attachments/literatura-media.pdf

 «Білий кінь Шептало»: кінопритча Володимира Дрозда // Дивослово. – 2019. –  № 1. – С. 45-50.  

Колористика в малій  прозі Євгена Гуцала // Слово і Час. – 2019. – № 2. – С. 54- 69.   

Колористичні засоби художньої виразності в прозіВолодимира Дрозда  // Слово і Час. – 2019. – № 8. – С. 78–97.

Кінематографічний  потенціал літературного тексту: моделювання  простору у творчості В. Дрозда // Література на полі медій.  Колективна монографія на пошану 90-ліття академіка Дмитра Наливайка. – Дніпро: Акцент ПП, 2019. – С. 274 - 291. http://www.ilnan.gov.ua/media/k2/attachments/literatura-na-poli-media-nalyvajko.pdf

Імагологічні студії Дмитра Наливайка // Слово і Час. – 2019. – № 11. – С. 22-24.  

Кінематографічна колористика пленеру в малій прозі Володимира Дрозда 1960-х років          // Слово і Час. –    2020. – № 3. – С. 28-47. 

Повість В. Винниченка «Краса і сила» і проза М. Горького: поетика й типологія індивідуальних стилів // Слово і Час. –    2020. – № 5. – С. 3-20.

Наратологія і літературна компаративістика // Методології сучасної літературної компаративістики: Колективна монографія / За ред. Г. М. Сиваченко. Київ, 2020. С. 160-203 (2,3 др. арк.). http://www.ilnan.gov.ua/media/k2/attachments/metodologii_17.02.2021.pdf

Образотворчі засоби кіно та їх літературні аналоги: деякі аспекти компаративного розгляду // Методології сучасної літературної компаративістики: Колективна монографія / За ред. Г. М. Сиваченко. Київ, 2020. С. 300-372 (3, 9 др. арк.). http://www.ilnan.gov.ua/media/k2/attachments/metodologii_17.02.2021.pdf

молодший науковий співробітник відділу шевченкознавства.

Наукові інтереси:

українська драматургія другої половини ХІХ століття

Публікації:

Драматичні твори Сидора Воробкевича: традиційне й індивідуальне // Українська література ХІХ – початку ХХ ст.: художнє слово у поступі нації: Збірник наукових праць. На пошану О. Камінчук / НАНУ. Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка. – К. – 2014. – С.112-127.

Образ благородного розбійника у драмі Михайла Старицького “Юрко Довбиш” // Літературознавство. Фольклористика. Культурологія. Збірник наукових праць. Вип. 21-22. – Черкаси. – 2015. – С. 137-150.

Софія Русова // Шевченківська енциклопедія. У 6 томах. – Т. 5. – К., 2015. – С. 597-598.

Комедійний жанр у драматургічній творчості Сидора Воробкевича // Слово і час. – 2017. – №1. – С. 88-97.

Довбуш у однойменній драмі Юрія Федьковича: міфічні складники образу // Ізборник 2012-2016. Дослідження. Критика. Публікації / Упор., ред: В. І. Сулима. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2018. – С. 110-130.

Шубравська О. В. Літопис подій // Історія української літератури у 12 томах. Т. 7. Кн. 2. К.: Наукова думка, 2021. С. 463-478.

Драматургія (підрозділи «Драматургія Юрія Федьковича», «Воробкевич-драматург») // Історія української літератури в 12 томах. Т. 6. К.: Наукова думка, 2022. С. 986–1003. 

Кандидат філологічних наук, провідний науковий співробітник відділу класичної української літератури

Наукові інтереси:

Українська поезія кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Творчість Марка Вовчка, Михайла Старицького, Бориса Грінченка.

Вибрані публікації:

Монографії:

1.     Левчик Н. В. Поезія М. П. Старицького (жанрові та образно-стильові особливості). – К.: Наукова думка, 1990. – 122 с.

Статті, розділи:

2.     Історична проза М. Старицького (далекі образи – близькі ідеї) // Слово і час. – 1990. – №12. – С. 38-44.

3.     Повернення з небуття (романи «Молодість Мазепи» і «Руїна» в контексті світоглядно-естетичних концепцій історичної прози М. Старицького) // Михаил Старицкий. Молодость Мазепы. Руина. / Передмова, упорядкування та наукова редакція Н. В. Левчик. – К.: УЦДК, 1997. – С. 3-12.

4.     Михайло Старицький // Історія української літератури. ХІХ ст.: У 3 кн. – Кн. 3. – К.: Либідь, 1997. – С. 205-241.

5.     Борис Грінченко // Історія української літератури. ХІХ ст. У 3 кн. – Кн. 3. – К.: Либідь, 1997. – С. 241-272.

6.     Парадигма ідеї державності в українській літературі: реінтеграція тексту // ІV Конгрес МАУ. Літературознавство. Кн. І. – К.: Обереги, 2000. – С. 259-266.

7.     Естетична парадигма творчості Марка Черемшини // «Покутська трійця» й літературний процес кінця ХІХ – початку ХХ ст. – К.: Вимір, 2001. – С. 172-183.

8.     Борис Грінченко // Видатні діячі України минулих століть. – К.: Євроімідж, 2001. – С. 168-169.

9.     Михайло Старицький // Видатні діячі України минулих століть. – К.: Євроімідж, 2001. – С. 502-503.

10.           Борис Грінченко // Народжені Україною. – К.: Євроімідж, 2002. – Кн. І. – С. 486-487.

11.           Михайло Старицький // Народжені Україною. – К.: Євроімідж, 2002. – Кн. ІІ. – С. 558-559.

12.           Творчість Олександра Олеся у світоглядно-естетичному контексті художніх систем української поезії кінця ХІХ – початку ХХ ст. // V Конгрес МАУ. Літературознавство. – Кн. ІІ. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 72-76.

13.           Михайло Старицький та Микола Лисенко: творча співдружність // Українське музикознавство. – Вип. 32. – К.: НМАУ ім. П. Чайковського, 2003. – С. 47-54.

14.           Будівничий духовного відродження України (Творчість П. Куліша) // Українська мова і література в середніх школах, ліцеях, гімназіях та колегіумах. – 2005. – №1. – С. 103-113.

15.           Марко Вовчок: світло класики // Українська мова і література в середніх школах, ліцеях, гімназіях та колегіумах. – 2005. – №3. – С. 101-107.

16.           Михайло Старицький: багатогранність таланту // Дивослово. – 2005.  № 12. – С. 20-27.

17.           Михайло Старицький // Історія української літератури ХІХ ст.: У 2 кн. – Кн. 2. – К.: Либідь, 2006. – С. 609-646. (У співавторстві з Мороз Л.).

18.           Борис Грінченко // Історія української літератури ХІХ ст.: У 2 кн. – Кн. 2. – К.: Либідь, 2006. – С. 444-474.

19.           Великий трудівник на ниві національної культури // Грінченко Борис. Вибрані твори: У 2-х томах – К.: Інтелект-Арт, 2008. – С. 5-22.

20.           Литература – личность – судьба (Жизненный и творческий путь Марко Вовчок) // Личность и творчество Марко Вовчок в контексте российско-украинского диалога. – Краснодар, 2009. – С. 4-24.

21.           Художня інтерпретація історичних реалій державотворення у прозі Михайла Старицького // Михайло Старицький як творча особистість. Збірник праць наукової конференції «Творча індивідуальність Михайла Старицького в українському культурологічному контексті ХІХ-ХХ століть». – Черкаси, 2010. – С. 237-251.

22.           Вороний Микола // Шевченківська енциклопедія. – Т. 1. – К., 2012. – С. 710.

23.           Формування світоглядних переконань Грінченка-письменника: нові штрихи до характеристики творчості // Борис Грінченко – відомий і невідомий. – К., 2013. – С. 150-160.

24.           Кононенко Мусій // Шевченківська енциклопедія. – Т. 3. – К., 2013.

25.           Олесь Олександр // Шевченківська енциклопедія. – Т. 4. – К., 2013.

26.           Творчість Марка Вовчка українською мовою як світоглядно-естетичний феномен // Українська література ХІХ – початку ХХ століть: художнє слово у поступі нації. – К., 2014. – С. 60-88.

27.           Проблематика націєтворення в поезії М. Старицького: образно-стильовий аспект // Українська література ХІХ – початку ХХ століть: художнє слово у поступі нації. – К., 2014. – С. 243-253.

28.           Рецепція світової літератури в творчості Бориса Грінченка // Українська література ХІХ – початку ХХ століть: художнє слово у поступі нації. – К., 2014. – С. 265-272.

29.           Феномен поетичної творчості Михайла Старицького // Літературознавство. Фольклористика. Культурологія. Збірник наукових праць. Випуск 21 – 22. – Черкаси, 2015. – С. 112-126.

30.           Поезія Михайла Старицького як художній феномен // Слово і час. – 2015. – № 12.

31.           Старицький Михайло // Шевченківська енциклопедія. – Т. 5. – К., 2015.

32.           Образи-символи в поезії Михайла Старицького // Культура слова. – Випуск 82. – К.: Видавничий  дім Дмитра Бураго, 2015. – С. 18-24.

33.           Поезія Михайла Старицького: дискурс образної символіки // Слово і час. – 2017. – № 1. – С. 81-88.

34. Н. В. Левчик. Творчий шлях Бориса Грінченка // Слово і час. - 2018. - №12.

35. Н. В. Левчик. Поетичний світ Бориса Грінченка // Слово і час. - 2019. - №12.

Видання (першопублікація):

Михаил Старицкий. Молодость Мазепы. Руина. / Передмова, упорядкування та наукова редакція Н. В. Левчик. – К.: УЦДК, 1997. – 984 с.

Книги для школи:

1.     Критико-біографічні статті, передмова, упорядкування текстів навчального видання: Українська література. 10-11 кл. Хрестоматія. – К., УЦДК, 1997, 1999. – 53 арк.

2.     Критико-біографічні, вступні статті, передмова, упорядкування текстів навчального видання: Українська література. 5-7 кл. Хрестоматія. – К.: ЛДЛ, 1997, 1999. – 47 арк. (У співавторстві з Камінчук О.).

3.     Критико-біографічні, вступні статті, дидактичний матеріал, післямова, упорядкування текстів навчального видання: Українська література. 8-9 кл. Хрестоматія-посібник. – К., ЛДЛ, 1999. – 50 арк. (У співавторстві з Камінчук О.).

4.     Українська література. 5-6 кл. Хрестоматія-посібник. – К.: ЛДЛ, 2003. – 46 арк. (У співавторстві з Камінчук О.).

5.     Українська література. 5-11 кл. // Програма для ЗНЗ з українською і російською мовами навчання. – К.: Генеза, 2002. – 7,9 арк. (У співавторстві з Жулинським М., Мовчан Р. та ін.).

6.     Українська література. 5-12 кл. // Програма для ЗНЗ з українською мовою навчання. – К.: Перун, 2005. – 8 арк. (У співавторстві з Жулинським М., Мовчан Р., Сулимою М. та ін.).

7.     Українська література. 7-8 кл. Хрестоматія-посібник. – К.: ЛДЛ, 2005. – 48 арк. (У співавторстві з Камінчук О.).

8.     Українська література. 9 кл. Хрестоматія-посібник. – К.: ЛДЛ, 2006. – 50 арк. (У співавторстві з Камінчук О.).

Доктор філологічних наук, професор, головний редактор журналу «Слово і Час»

Наукові зацікавлення:

- українська класична література;

- франкознавство, творчість Лесі Українки;

- текстологія і джерелознавство;

- теорія літератури.

Монографії і збірники статей:

1. Іван Франко про творчу індивідуальність письменника. – К.: Наук. думка, 1986. – 135 с.

2.  Міфопоетика „Лісової пісні” Лесі Українки . – К.: Фенікс, 2006. – 416 с. Рец.: Красуцька Ірина.Чому сопілка вербова? // Освіта України. – 2006, 7 червня; Хмелюк Майя. „Лісова пісня” Лесі Українки крізь призму міфопоетики // Слово і Час. – 2006. – № 11. – С. 81-82; Малютіна Н. Осягнення містерії перевтілень: Скупейко Л.І. Міфопоетика „Лісової пісні” Лесі Українки. – К.: Фенікс, 2006. – 416 с. // Історико-літературний журнал: Наук. вид. – Одеський нац. Ун-т ім.. І.І.Мечникова, 2007. – № 13. – С. 269-272; Голобородько Я. Емблематичність як вираження енігматичності [Лукаш Скупейко. Міфопоетика „Лісової пісні” Лесі Українки. – К., 2006. – 416 с.] // СіЧ. – 2007. – № 8. – С. 83-85; Левицький В. Півзабутий присмак сопілки [Скупейко Л. Міфопоетика „Лісової пісні” Лесі Українки. – К., 2006. – 416 с.] // СіЧ. – 2007. – № 12. – С. 81-84;

3.  Постаті і тексти (з історії української літератури): Зб.статей. – К.: Фенікс, 2007. – 204 с.

4.  Неоромантизм Лесі Українки (Рецепція. Концепція особистості. Міфоетика) / Автореферат дис. …доктора філол. наук. – К., 2009. – 40 с.

5.  Міфопоетика «Лісової пісні» Лесі Українки / Вид. друге, доп. – К.: Фенікс, 2014. – 236 с.

6.  Апологія особистості (статті про Лесю Українку). – К.: Фенікс, 2015. – 240 с.

Видання:

1.     Нова історія української літератури (теоретико-методологічні аспекти): Зб. / Відпов. ред. Л. Скупейко. – К.: Фенікс, 2005. – 260 с.

2.     Українка Леся. Кращі твори / Упоряд., вступ. ст. та приміт. Л. І. Скупейка. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. – 576 с.

3.     Якубський Б. Творчий шлях Лесі Українки. Біографічні матеріали: зб. ст. / вст. ст. Л. Скупейка; упоряд. та комент. А. Радько. – Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. – 471 с.

4.     Слово і Час: Бібліографічний покажчик. 2000-2007 / Від. ред. Л.І.Скупейко. – К.: Фенікс, 2008.

Вибрані статті (з 2007 р.):

1.     Міфосемантика „вічного повернення” як духовна трансформація в „Лісовій пісні” Лесі Українки (Лукаш і Мавка) // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди: Серія Літературознавство / Вип. 1(49). Част. друга. – Харків: ППВ „Нове слово”, 2007. – С. 88-101.

2.     „Лісова пісня” Лесі Українки й „Затоплений дзвін” Г.Гауптмана (міфосемантичний аспект)  // Волинь філологічна: текст і контекст. Польська, українська, білоруська та російська літератури в європейському контексті: Зб. наук. пр. / Вип. 6: У 2-х ч. – Луцьк: Вежа, 2008. – Ч. І. – С. 235-246.

3.     Поема Лесі Українки „Давня казка” (творча історія і джерела тексту) // Історико-літературний журнал. – Одеса. – 2007. – № 13. – С. 5-13.

4.     Леся Українка й (анти)народництво // Слово і Час. – 2008. – № 12.

5.     Леся Українка й (анти)християнство // Біблія і культура. – Чернівці, 2008. – Вип. 10.

6.    Загадка Юди: культурно-історична версія (драматична поема Лесі Українки "На полі крові") // Біблія і культура: Науково-теоретичний журнал. Вип. 13 / За ред. А.Є.Нямцу. – Чернівці: Черн. нац. ун-т, 2010. – С. 118-122.

7.    Польська "модерна" в інтерпретації Лесі Українки // Українсько-польські літературні взаємини: історія, типологія, рецепція. – Донецьк: "Ноулідж", 2010. – С. 73-78.

8.     Модерність і паралітература: із досвіду І.Франка – дослідника новітньої літератури // Слово і Час. – 2011. – № 5. – С. 101-104;

9.     Творчість Лесі Українки: канони і стереотипи сприйняття // Слово і Час. – 2011. – № 6. (електрон. варіант на сайті Літакценту).

10.          Рецепція Лесі Українки в українській критиці: контроверзи і перспективи // Rochniki Humanistyczne: slowianoznawstwo. – T. LX. – Z. 7. – Lublin, 2012. – S. 13-22.

11.          Народність і народний характер як літературно-естетичні поняття в укр. критиці 30-40 рр. ХІХ ст. // Яценко Михайло Трохимович (до 90-ліття від дня народження). In memorian : [Зб. наук. праць] / Відп. ред. П.В.Михед. – Ніжин, 2014. – С. 352-389.

12.          «Нерівномірне темпо й повна випадковість» (з історії франкознавства 1880-1940 рр.) // Слово і Час. – 2015. - № 12. – С. 29-41.

13.          Загонетка Jуде: културно историjска верзиjа (Драмска поема Лесjе Украjинке На польу крви) // Jуда Искариотски у словенським културама: Зборник радова / уредио Д. Аjдачич. – Београд: Алма, 2016. – С. 93-100.

14.          Семантика страдництва у творчості Лесі Українки // Волинь філологічна. Леся Українка. – Луцьк, 2017

15.          Мотив свободи-через-страждання у творчості Лесі Українки (психотипологія образів Прометея й Ісуса Христа) // Слово і Час. – 2017. – № 12. – С. 16-20. 

16.          Тарас Шевченко у сприйнятті Лесі Українки // Дивослово. – 2018. – № 2. – С. 21-24.

17. Рецепція творчості Лесі Українки: між реалізмом і модернізмом // Сучасні мово- і літературознавчі методології та нові прочитання художнього тексту: Антологія / Електр. вид. на CD-ROM. – Луцьк, Вежа-Друк, 2018. – С. 406-412.

 18. Свобода і страждання (постаті Прометея і Ісуса Христа в рецепції Лесі Українки) // Roczniki Humanistyczne. – T. LXYI, z. 7. – Lublin, 2018. – S. 7-14.

 19. Історія літератури як покликання і наукова стратегія // Слово і Час. – 2018 . – № 11. – С. 48-49.

 20. Іван Франко: колізія поета-суспільника й митця (з історії прижиттєвого франкознавства) // Нагуєвицькі читання. Зб. наук. праць. Вип 5. – Дрогобич: Посвіт, 2019. – С. 203-213.

 21. Леся Українка й екзистенціалізм (міркування з приводу) // Окриленість словом: Зб. наук. праць на пошану проф. Степана Хороба. – Івано-Франківськ: Місто: НВ, 2019. – С. 32-42.

 22. Пчілка Олена. [Слово про Панаса Мирного] Вступ. слово і примітки Лукаша Скупейка // Слово і Час. – 2019. - № 7. – С. 53-60.

 23. Леся Українка як канон, або легенда про «європейськість» // Слово Просвіти. – 2021, № 3. – 0,6 арк.

 24. [Пчілка Олена. Доповідь з нагоди 40-річчя видання альманаху «Перший вінок»] Олена Пчілка про альманах «Перший вінок». Підг. тексту,  переднє слово і примітки Лукаша Скупейка // Слово і Час. – 2024. - № 3. – С. 94-108. – 1,2 арк.

 25. Михайло Павлик: «Коли ж настане у нас вік людський..?»         (Недруковані листи Михайла Павлика до Лесі Українки). Підгот. тексту, переднє слово і примітки Лукаша Скупейка// Режим доступу: https://zbruc.eu/node/120027 - 2 арк.

Про життєвий шлях та особливості творчості Емми Андієвської, яку визначено лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка (Шевченківської премії) в номінації «Література», в ефірі програми «Громадська хвиля» радіостанції «Громадське радіо» розповіла завідувач відділу теорії літератури та компаративістики Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України член-кореспондент НАН України Тамара Гундорова.

Переглянути відеозапис інтерв"ю

Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України та Камерний зал  Національного академічного театру ім. Івана Франка 16 лютого 2018 р. долучилися до проведення  українсько-японського заходу – зустрічі зі старовинним японським театром Но.

Традиційний театр в Японії Но, який бере свої витоки у середньовічному японському мистецтві танцю та співу, сучасних рис набув у XVIII столітті. У кожній виставі Но задіяно декілька осіб: актори (таті-ката), співаки (дзіута-ката) та музики (хаясі-ката). Актори поділяються на три категорії: виконавців головних ролей, допоміжних та інтермедій. Співаки є головними виконавцями (сіте-ката), музики акомпанують на флейті, малому і великому барабанах.

Сін’їті Мурата, декан Факультету іноземних мов Університету Дзьоті (м. Токіо), театрознавець, почитав цікаву змістовну лекцію про  старовинні японські театри.

Харухіса Кавамура, актор, носій титулу Важливої нематеріальної культурної цінності  Японії, очільник «Палацу‑школи театру Но Кандзе в Кіото», провів блискучий незабутній майстер-клас.