1. Як ви оцінюєте стан дослідження проблематики українського шістдесятництва? Які лакуни, на вашу думку, потребують подальшого дослідження та поглибленого осмислення?
Художня і культурна складова українського шестидесятництва не переосмислена на сьогодні у контексті нової парадигми розвитку мистецтва та культуротворчих і державотворчих процесів.
2. Українське шістдесятництвоVSімперська культура: якими, з погляду сьогодення, були здобутки і втрати?
Здобутки художників-шестидесятників у творенні національного за суттю мистецтва, втрати – не повністю реалізовані ідеї у цьому контексті.
3. Яка роль українського шістдесятництва в утвердженні національної ідеї?
Їх активна позиція стосовно існування української нації, що виявлялася як в громадянській діяльності, так і в художніх інтенціях.
4. Чи справді «гріх» національної заангажованості є настільки драматичним для поетики шістдесятництва, як це намагаються представити окремі дослідники?
Не достатньо знаю матеріал з цього питання, але думаю, що так.
5. Українське шістдесятництво як інакомислення та «дозвільна» політика влади: уроки, передбачення, застороги.
У реаліях того часу відкрито проявляти свою позицію наважувалися одиниці, відтак внутрішній супротив могли чинити тисячі, що конвертувалося у мистецьку спадщину, доступну сьогодні для вивчення.
6. На вашу думку, нові дослідження з проблематики шістдесятництва «працюють» на міфологізацію чи деміфологізацію цього явища?
Деміфологізацію.
7. Наскільки органічною чи штучною була/є теза щодо шістдесятництва як боротьби «батьків і дітей», наскільки відповідала вона природі цього явища і чи не має вона продовження зі знаком мінус у наступних поколіннях?
Думаю, штучною.
8. Чи поділяєте ви думку про спадкоємність літературного процесу – навіть у випадку, якщо наступники демонстративно відмежовуються від попередників?
Щоб творити нове, необхідно опиратися на попередників, без ґрунту ніщо не може прорости.
9. Чи живі в нашому суспільстві ідеали шістдесятництва?
Так, живі, оскільки живі й представники того руху, яких, на жаль, вже не так багато залишилося. Їх діяльність цікава для молодих, які прагнуть зрозуміти ті процеси.
10. Чим, на вашу думку, викликане поступове згасання інтересу наших сучасників до цього явища? Чи, на вашу думку, це не так?
Не настільки широко висвітлюється цей культурний зріз у тоталітарній системі. Змінюється парадигма існування сучасної людини, змінюються пріоритети зацікавлень. Не має системного підходу до репрезентації здобутків шестидесятників як чинника самозбереження нації.
1. Як ви оцінюєте стан дослідження проблематики українського шістдесятництва? Які лакуни, на вашу думку, потребують подальшого дослідження та поглибленого осмислення?
Існує методологічна база – фундаментальні дослідження Л. Тарнашинської. Щодо окремих напрямів, то вагомі результати є у літературознавстві, дещо менші – хіба з кількістю публікацій, але ґрунтовні – у мистецтвознавстві та кінознавстві, історії науки. Можливо менші результати – у музикознавстві, театрознавстві, царинах балету, художньої фотографії тощо. Хотілося б підкреслити, що шістдесятництво можна розуміти і у ширшому контексті – як відторгнення імперської ідеократичної системи, сталінізму значною частиною суспільства.
2. Українське шістдесятництво VS імперська культура: якими, з погляду сьогодення, були здобутки і втрати?
Шістдесятники не були однозначною опозицією імперській культурі, не були групою чи напрямом. Коректним було б вивчати не цілісний процес, а сукупність тенденцій. Тому про здобутки і втрати доводиться говорити на рівні багатьох соціальних та культурницьких мікропроцесів.
3. Яка роль українського шістдесятництва в утвердженні національної ідеї?
Роль українського шістдесятництва принципово важлива, як і деяких інших суспільно-політичних течій.
4. Чи справді «гріх» національної заангажованості є настільки драматичним для поетики шістдесятництва, як це намагаються представити окремі дослідники?
Стикаємось з плюралізмом підходів та оцінок. Є дослідники, які вважають шістдесятників недостатньо національно заангажованими.
5. Українське шістдесятництво як інакомислення та «дозвільна» політика влади: уроки, передбачення, застороги.
У надзвичайно жорсткій квазірелігійній ідеократичній системі здоровий глузд часто ставав інакомисленням. Втім, маємо принципову складність, мало не парадокс – влада була здатна до гнучкого тактичного маневрування.
6. На вашу думку, нові дослідження з проблематики шістдесятництва «працюють» на міфологізацію чи деміфологізацію цього явища?
Термін міф у багатьох публікаціях про шістдесятництво набув розмитого та невизначеного значення. Варто було б критично і кваліфіковано на семінарі, який би був спеціально присвячений цій проблематиці, проаналізувати позицію, як правило публіцистів, які говорять про міфологізацію шістдесятництва.
7. Наскільки органічною чи штучною була/є теза щодо шістдесятництва як боротьби «батьків і дітей», наскільки відповідала вона природі цього явища і чи не має вона продовження зі знаком мінус у наступних поколіннях?
Якщо ґрунтуватись на історико-соціологічному підході, то шістдесятники були повоєнним, післясталінським поколінням. Вони більшою чи меншою мірою, часто з різних позицій відмежовувались від тої ірраціональної макабричної доби.
Ця теза не є штучною, якщо батьки були переконаними сталіністами, хоча могли різко критикувати Сталіна з так званих ленінських позицій..
8. Чи поділяєте ви думку про спадкоємність літературного процесу – навіть у випадку, якщо наступники демонстративно відмежовуються від попередників?
Поділяю. Культура в усіх її проявах спадкоємна. Варто проаналізувати випадок, який вважається мало не граничним – контркультуру гіппі.
9. Чи живі в нашому суспільстві ідеали шістдесятництва?
Один з основних напрямів шістдесятництва – «група І. Світличного, Є. Сверстюка, І. Дзюби, В. Чорновола, А. Горської, М. та Б. Горинів» стояла на позиціях верховенства права, демократичних свобод та відкритого суспільства. Ці ідеали живі. Романтичний ідеалізм, який також був притаманний шістдесятникам, відійшов разом з ними.
10. Чим, на вашу думку, викликане поступове згасання інтересу наших сучасників до цього явища? Чи, на вашу думку, це не так?
Шістдесятництво невмолимо віддаляється у минуле. У ближчому минулому такі події, як підйом 1989-91 рр., здобуття Незалежності, меншою мірою Помаранчева революція. І явища величезного суспільно-історичного значення та емоційної напруги – Революція гідності та війна, що триває.
1. На мою думку, створення наукового Центру з питань шістдесятництва свідчить про те, що його ініціатори усвідомлюють проблематичність цього феномену, враховуючи як серйозні набутки в його пізнанні (візьмімо книги Людмили Броніславівни Тарнашинської), так і перспективи, які обіцяє занурення в цю сферу.
Місцем зусиль у сучасному вивченні шістдесятників залишається їх прочитання в соціологічному чи психобіографічному аспектах. Результативність таких призматик за умови актуалізації досвіду самих учасників і свідків, здобутого внаслідок комунікації з ними, безсумнівна. Однак доробок шістдесятників – твори/тексти – значно серйозніше, складніше, цінніше і проблематичніше, що легко спостерегти, скориставшись оптикою «світового шістдесятництва»: Мішеля Фуко, Жака Лакана, Моріса Бланшо, Ролана Барта, Емануеля Левінаса, Жака Дерріда тощо.
Ще одне питання, на якому зосереджуються зовсім мало, – прочитання тих, хто з багатьох причин перебував на маргінесах непростої сфери шістдесятництва: відомо, справді нове й неочікуване формується на окраїнах, а справжнім творцем є людина не центру/середини, а потойбіччя/позамежжя, людина «за». До багатьох імен незнаних, якими сповнена книга «Homoferiens»Ірини Жиленко, можна додати Надію Суровцову (Олицьку), яка повертається в Україну в кінці 1950-х: її унікальний досвід, що співвідноситься не стільки із майже тридцятирічним ув’язненням, скільки із тяглістю/розривами її творчого життя від 20-х до 80-х років минулого століття, мав справді магічну привабливість для інтелектуалів шістдесятих.
Окрім того, важливим залишається розрізнення етапів і моделей самого шістдесятництва, моментів переходу досвіду шістдесятників у досвід наступного покоління – сімдесятників. Зосередження на цій проблемі дозволило б зануритися у надзвичайно тонкий вимір, де сходилися відкритість світові і відчуження від світу, відчуття свята й дисидентство, глибока екзистенційність й філософське естецтво, та прочитання його чи як феномену самого шістдесятництва, чи як знаку його кінця й початку іншого феномену – постшісдесятництва. А можливо, саме шістдесятництво постало б не так динамічним, як іманентно складним явищем, якоюсь палінґенезією гамлетизму. Шістдесятники, що переживають «Боже осяяння Шекспіром» й визнають його несподівану сучасність, писали під враженням сценічної версії «Гамлета» за участі Інокентія Смоктуновського: «І вся ця безцільність людського життя сповнюється якоїсь вищої, нам незбагненної доцільності». / «Так мені зараз самотньо і страшно. Розгублена перед життям, як ніколи раніше. Боюся життя, боюся завтрашнього дня, боюся самотності і водночас усе це благословляю. І жахливо боюся вмерти» (Ірина Жиленко).
2. Попри все небажання будь-якої редукції, думаю, що характер антиімперського випаду шістдесятництва ідеально окреслений Валерієм Шевчуком в його «записках стандартного чоловіка» – «Юнаки з вогненної печі»: він – у пориві до нестандартності, непростому й недекларативному етосі.
3. Найбільше значення шістдесятників в утвердженні національних цінностей постає не так у відродженні правдивих фактів національної історії чи національних традицій, навіть не в апеляції до національної імагіології (що справді не може не вражати, особливо в ситуації виявлення спалаху забутого образу чи образу-сліду, образу-рештка), як у реанімації національної мови: йдеться не тільки про феномен двомовних поетів, але й про відкриття української мови як унікального світу, іншого поряд з множиною мовних світів, спроможного передати найбільш тонкі й складні проблеми гуманістики. Візьмімо «Може, так і треба неодмінно…», «Весілля Опанаса Крокви», «Чорну підкову» чи «Окрайці думок» Василя Симоненка….
Окрім того, акцент національних цінностей шістдесятниками – аналог деконструкції інклюзивних моделей, які завдячують Єдиному за всю множинність і розмаїтість світу. Цим руйнувалася не тільки тривіальна «істина» Київської Русі – колиски «трьох братніх народів», але й експлікувалася сучасна ідея світу як диссемінації альтернативних розмаїтих світів, які не можуть бути зведеними до одного центру.
4. «Гріх» національної ідентичності шістдесятників – величний, якщо зосереджуватися на фактах, гомогенних історії «грішних ангелів». «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, гравюра Симоненка, виконана Аллою Горською, пізніше – «Лебедина зграя» й «Зелені Млини» Василя Земляка тощо – трансформація національного в універсальне, витончені світові шедеври. В поетичній реторті майстра-генія руйнувався банальний етнографізм.
5. Справжня поетика завжди понад політикою. Поезія іманентно метафізична, зважаючи на значення префікса мета- (піднесений над, звільнений від). У шістдесятників «поет не може бути власністю»: коли поет божевільно-екстатично «працює в кратері вулканів» (Ліна Костенко), то територія політика, навіть доброго, професійного, – впорядковане холодом розуму поле. Історія постійно переконує в тому, що спроба політиків скористатися зручними матрицями у світі поезії закінчується ганьбою деспотизму: винищення Поетів завжди було тріумфом Поезії. Навіть поет-блазень позасвідомо виривається в свободу, здобуваючи її, як у Бодлера, власною смертю в театрі. Але справа значно складніша: виживання шляхом самозради, скерованої віталістичним страхом перед володарем, раніше чи пізніше увінчається вбивством Поезією поета, навіть якщо політики призначать його олімпійцем. Шістдесятники відчували це, вдаючись до інтелектуального маневру: вони розрізнюють моделі виживання, апелюючи до авторитету Галілея. Є вражаюча поезія Леоніда Кисельова «Монолог Галилея», де відомий вчений-відступник повідомляє про свій «злочин» як жест піднесення над «олухами», одержимими розпаленням похітливості кривавими видовищами, людини, сповненої невимовного переживання найдрібніших творінь життя («Но этого не будет – я умней, / Вам не увидеть моего сожженья. / Кричите, что продался Галилей. / Есть вещи поважнее ваших денег. / […] Как это важно – чувствовать и знать, / Что луг (могу лицом зарыться в травы) / Цветок (могу его поцеловать). / Есть вещи поважнее вашей правды»).
6. На мою думку, в розмаїтті студій особливо вартісними є не ті, де шістдесятництво постає «міфом» у значенні «того, що не відповідає правді», а ті, де воно співвідноситься із міфом у розумінні Нортропа Фрая – сферою вторинної міфологізації, внаслідок чого профанний вимір народних оповідок поступається перед сакральною оптикою розповіді. Утверджуваний шістдесятниками досвід священного, містеріального має хоч трохи вдовольнити спрагу за міфом, яку відчуває той, кому випало жити в час надмірного розрахунку й світської зарозумілості людини. Перспектива вивчення шістдесятництва – не в «деміфологізації», а в прочитанні унікальності цього міфу, в його плеканні.
7. Як про те свідчить історія вивчення шістдесятництва, теорія конфлікту «батьків і дітей» сьогодні поступається перед теорією «сильного автора». Свідчення цьому – есеїстка Оксани Забужко, де ревізія шістдесятництва підлягає щонайменше шести позиціям структурування нового канону (за Гарольдом Блумом): клінамен, тесера, кенозис, даймонізація, аскезис, апофрадес. Так механізм літературного процесу постає більш живим, складним, неспримітизованим, у якому протидіють авторитет і пріоритет.
8. Звичайно, запорукою тяглості культури є традиційне: людська пам’ять про її складники, навіть якщо вони зазнають найрадикальнішої негації або агресивної критики. Свого часу Анрі Берґсон окреслив таку непроминальність поняттям тривалості. Тепер її увиразнює теорія сліду, а також теорія пустот, місця розриву, що стає топосом продукування досі не відомих модусів наближення/відштовхування двох елементів.
9. Парадоксальний час, який переживаємо, зумовлює необхідність повороту до шістдесятників навіть не рафінованих філологів, а будь-якої людини, у якої життя асоціюється з романтичним ідеалізмом, прагненням невідомого, нестандартного, потребою доброти й емпатії, хто усвідомлює вартість Іншого й Чужого. А Честь і Гідність, які для справжніх шістдесятників були далеко не словесною матерією, зручною для гри, – найдієвіший засіб для справжнього державотворення. Шістдесятники, які виглядають палімпсестом неспотвореного імморалізму, що пронизував чудесне творіння привабливих для них 1920-х – роман «Честь» Михайла Могилянського, можуть бути надійним опертям і для «песимістичних оптимістів», і для «героїчних песимістів» (Л. Плющ) сьогодення.
10. На мою думку, маємо тимчасовий (насамперед в інтелектуальному середовищі) парадокс деформації вартості інтеліґента й інтелігентності, яка в шістдесятників дістала особливий наголос. Сила культурної людини, що завдяки «Homoferiens» стала емблемою шістдесятників, – апорія: якщо зараз спромоглися розгледіти її сенс у нездатності й небажанні діяти за законом тальйона й кваліфікувати це як вияв невиправданої слабкості, за мить висвітлиться її інший аспект – утвердження сили того, хто «залишається людиною і в нелюдських умовах».
1. Як ви оцінюєте стан дослідження проблематики українського шістдесятництва? Які лакуни, на вашу думку, потребують подальшого дослідження та поглибленого осмислення?
На мою думку потрібне глибше дослідження стилістичного й тематичного розмаїття літературного шістдесятництва та його типологічних збігів з сучасними йому культурними явищами на заході.
2. Українське шістдесятництво VS імперська культура: якими, з погляду сьогодення, були здобутки і втрати?
Головний здобуток це, очевидно, свобода творчості. Головну втрату вбачаю в частковому невмінні шістдесятників та дослідників шістдесятництва представити всю повноту культурного шістдесятництва новим поколінням й іноземним читачам.
3. Яка роль українського шістдесятництва в утвердженні національної ідеї?
Шістдесятництво заклало основи для відновлення автономності української культури.
4. Чи справді «гріх» національної заангажованості є настільки драматичним для поетики шістдесятництва, як це намагаються представити окремі дослідники?
Національна заангажованістьшістдесятництва – важливий елемент його поетики, що його не треба ані забувати чи заперечувати, ані перебільшувати. Ще потрібно врахувати, що заангажованість втілювалась у конкретній творчості шістдесятників дуже різними способами.
5. Українське шістдесятництво як інакомислення та «дозвільна» політика влади: уроки, передбачення, застороги.
Ще раз питання зводиться до розмаїття культурного і літературного шістдесятництва.
6. На вашу думку, нові дослідження з проблематики шістдесятництва «працюють» на міфологізацію чи деміфологіізацію цього явища?
Мені здається, деміфологізація явища все ще дуже потрібна. Обідва підходи ще співуснують і співіснуватимуть далі.
7. Наскільки органічною чи штучною була/є теза щодо шістдесятництва як боротьби «батьків і дітей», наскільки відповідала вона природі цього явища і чи не має вона продовження зі знаком мінус у наступних поколіннях?
Боротьба покоління – природне явище культурного розвитку, що не виключає, певна річ, творчого діалогу між поколіннями. Вона часто більш зовнішня ніж суттєва.
8. Чи поділяєте ви думку про спадкоємність літературного процесу – навіть у випадку, якщо наступники демонстративно відмежовуються від попередників?
Так, як висловлено в попередній відповіді.
9. Чи живі в нашому суспільстві ідеали шістдесятництва?
Це мені, людині яка живе поза межами України, важко сказати. Але думаю, що так, шістдесятництво далі живе зі всіма своїми суперечностями і своїм ідеалізмом.
10. Чим, на вашу думку, викликане поступове згасання інтересу наших сучасників до цього явища? Чи, на вашу думку, це не так?
Згасання інтересу спостерігається, даний факт складно заперечити. Але це, можливо, питання моди й інтерес до шістдесятництва повернеться скоріше, ніж можна було б очікувати.
28 листопада 2017 р. в актовому залі Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України відбулася офіційна презентація Наукового центру дослідження проблематики українського шістдесятництва, а також перша започаткована Центром відкрита дискусія про перспективи подальших студій цього непересічного культурно-мистецького явища. У заході взяли участь як митці-шістдесятники, так і науковці-дослідники шістдесятництва, зокрема: директор Інституту літератури Микола Григорович Жулинський, письменник Іван Федорович Драч, літературознавці Людмила Броніславівна Тарнашинська, Юрій Іванович Ковалів, Анатолій Олександрович Ткаченко, Григорій Дмитрович Клочек, Тетяна Северинівна Мейзерська, Микола Матвійович Сулима, Лукаш Іванович Скупейко, Тарас Петрович Головань, Світлана Іванівна Лущій, Наталя Олексіївна Єржиківська (Лисенко), гостя з Миколаєва Наталія Михайлівна Дзьомба, мистецтвознавець і художник Василь Євдокимович Перевальський і директор Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Надія Петрівна Онищенко. Серед присутніх були також сестра відомого композитора Оксана Михайлівна Івасюк, к. філол. н., ст. наук. співроб. науково-дослідної лабораторії грінченкознавства Київського університету ім. Б. Грінченка та к. філол. н., завідувач секретаріату Комітету з питань культури і духовності у Верховній Раді України Наталя Ростиславівна Колесніченко-Братунь, д.філол. наук, пров. наук. співр. Інституту Лариса Захарівна Мороз. Організатором і модератором заходу була керівник Наукового центру дослідження проблематики українського шістдесятництва, д.філол.н., проф. Людмила Броніславівна Тарнашинська.
Розпочав відкриту дискусію директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, акад., д. філол. н., проф. М. Г. Жулинський, який наголосив на актуальності літературно-мистецького діалогу сучасників і митців-шістдесятників в контексті осягнення ідеалів духовної свободи і цінності особистості в умовах «заблокованої культури».
З перспективними напрямками розвитку Наукового центру ознайомила присутніх його керівник, д. філол. н., проф. Л. Б. Тарнашинська. Зокрема вона наголосила на важливості укладення комплексного довідника українського шістдесятництва, проведенні щорічних конференцій з цієї тематики та заснування приуроченої цьому мистецькому поколінню премії для молодих учених. Також Людмила Броніславівна заохотила колег взяти участь в анкетуванні-опитуванні про актуальні вектори майбутніх комплексних студій творчості шістдесятників.
У контексті презентації Наукового центру дослідження проблематики українського шістдесятництва к. філол. н. Т. П. Головань ознайомив учасників заходу із новим науковим виданням Інституту літератури – нещодавно опублікованим другим томом академічної антології «Українська літературна критика ХХ століття» (наук. редактор В. Дончик, упорядники та автори приміток Т. Головань і Н. Єржиківська).
Багатогранний (філософський, кінематографічний, живописний і літературознавчий) світ українського шістдесятництва представив у своїй промові письменник-шістдесятник І. Ф. Драч, наголосивши наприкінці про необхідність створення ґрунтовної енциклопедії з цієї тематики.
Актуальної риторичної загостреності надав дискусії виступ д. філол. н., проф. Київського національного університету ім. Т. Шевченка Ю. І. Ковалiва, який провів чіткі паралелі між духовною ситуацією в Україні на початку 60-х років і сучасністю, афористично резюмувавши, що «шлях до свободи викладений книгами» і жертовною посвятою свідомих особистостей. Насамкінець вчений подарував Центру дві книги, з-поміж яких – опублікована у 60-і роки збірка творів молодих митців.
Продовжив розпочатий мистецький діалог чл.-кор. Національної академії мистецтв України, народний художник, доц. Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури В. Є. Перевальський, який наголосив на цілісності української культури і необхідності комплексного аналізу естетичної палітри шістдесятництва, зокрема його літературних, малярських і музичних виявів. Вчений також повідомив про актуальний захід – науково-практичну конференцію «Мистецтво шістдесятників. Традиції і новаторство», яка проходитиме 30 листопада 2017 р.у приміщенні Музею шістдесятництва за підтримки Академії мистецтв.
З доповіддю про потребу глибокого аналізу не світоглядних, а поетико-стильових аспектів художньої творчості митців-шістдесятників, зокрема їхньої самобутньої метафоричної образності, виступив д. філол. н., проф. Київського національного університету імені Тараса Шевченка А. О. Ткаченко, побудувавши свій виступ у формі усних відповідей на запитання анкети, запропонованої присутнім Людмилою Броніславівною Тарнашинською.
Розпочату тему підтримав д. філол. н., проф. ректор Центральноукраїнського державного педагогічного університету (м. Кропивницький) Г. Д. Клочек, наголосивши на необхідності популяризації творчих ідеалів шістдесятників і живого, цікавого літературознавчого висвітлення цього покоління, не звуженого стандартними схемами і термінологією дисертаційних канонів.
Думку вченого підтримала д. філол. н., проф. Київського національного лінгвістичного університету Т. С. Мейзерська, вказавши, що творчість митців-шістдесятників, як і творчість І. Я. Франка, може становити своєрідну точку відліку, бути окремим плацдармом для філософських, історичних, літературо- і мистецтвознавчих студій, однак, під час комплексного дослідження цього явища необхідно чітко враховувати два аспекти – історико-культурний та естетичний.
Тривкість ідеалів шістдесятництва і незмінну актуальність їхнього слова висвітлила у доповіді молода дослідниця з Миколаєва, канд. наук із соціальних комунікацій, ст. викладач Чорноморського національного університету ім. Петра Могили Н. М. Дзьомба, вдало доповнивши скарбницю майбутніх напрямків наукових студій новою ідеєю – вивченням журналістики 60-х.
Творчу атмосферу дискусії збагатив виступ директора Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя Н. П. Онищенко, яка згадала колоритні кіносторінки, присвячені попередній героїчно-трагічній епосі, і наголосила на необхідності розширення аудиторії й географічного діапазону майбутньої діяльності Наукового центру дослідження проблематики українського шістдесятництва, аби не лише науковці, але й студенти з Києва та інших міст могли почути з перших уст правду про цих світлих лицарів духу.
Мудре слово М. М. Сулими, сучасника шістдесятників, д. філол. н., чл.-кор. НАН України, заступника директора з наукової роботи Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка спонукало присутніх замислитися над вагомими завданнями майбутньої наукової діяльності Центру, зокрема над питаннями, кого вважати шістдесятниками і які критерії для цього обрати, як виважено й об’єктивно висвітлити взаємини між шістдесятниками, шістдесятниками та їхніми дітьми, а також, як у якій формі репрезентувати здобутки проведених досліджень. Щодо останнього, Микола Матвійович висловив думку про доцільність публікації наукового щорічника, присвяченого тематиці шістдесятництва.
Перспективні ідеї щодо наукових напрямків майбутніх студій висловили д. філол. н. Ю. І. Ковалів, який запропонував дослідити тему «Шістдесятники та Інститут літератури», а також співробітники Інституту – к. філол. н. Н. О. Єржиківська («Гумор шістдесятників») та к. філол. н. С. І. Лущій («Шістдесятники і Нью-Йоркська група»). Вагому пропозицію вніс також головний редакторнауково-теоретичного журналу «Слово і Час», д. філол. н. Л. І. Скупейко, наголосивши на важливості створення окремого інтернет-ресурсу, присвяченого шістдесятництву, та необхідності ґрунтовного опрацювання джерелознавчої бази – виявлення й публікування архівів і невідомих творів шістдесятників.
Плідний науково-творчий вечір підсумував виступ Л. Б. Тарнашинської, яка у завершальному слові лаконічно підвела підсумки проведеної наукової дискусії, подякувала присутнім за участь і запросила усіх небайдужих долучатися до анкетування-опитування, а згодом – до науково-пошукової й організаційної діяльності Наукового центру дослідження проблематики українського шістдесятництва.
Юлія Григорчук
28 листопада 2017 р. в актовому залі Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України відбулася офіційна презентація Наукового центру дослідження проблематики українського шістдесятництва, а також перша започаткована Центром відкрита дискусія про перспективи подальших студій цього непересічного культурно-мистецького явища. У заході взяли участь як митці-шістдесятники, так і науковці-дослідники шістдесятництва, зокрема: директор Інституту літератури Микола Григорович Жулинський, письменник Іван Федорович Драч, літературознавці Людмила Броніславівна Тарнашинська, Юрій Іванович Ковалів, Анатолій Олександрович Ткаченко, Григорій Дмитрович Клочек, Тетяна Северинівна Мейзерська, Микола Матвійович Сулима, Лукаш Іванович Скупейко, Тарас Петрович Головань, Світлана Іванівна Лущій, Наталя Олексіївна Єржиківська (Лисенко), гостя з Миколаєва Наталія Михайлівна Дзьомба, мистецтвознавець і художник Василь Євдокимович Перевальський і директор Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Надія Петрівна Онищенко. Серед присутніх були також сестра відомого композитора Оксана Михайлівна Івасюк, к. філол. н., ст. наук. співроб. науково-дослідної лабораторії грінченкознавства Київського університету ім. Б. Грінченка та к. філол. н., завідувач секретаріату Комітету з питань культури і духовності у Верховній Раді України Наталя Ростиславівна Колесніченко-Братунь, д.філол. наук, пров. наук. співр. Інституту Лариса Захарівна Мороз. Організатором і модератором заходу була керівник Наукового центру дослідження проблематики українського шістдесятництва, д.філол.н., проф. Людмила Броніславівна Тарнашинська.
Розпочав відкриту дискусію директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, акад., д. філол. н., проф. М. Г. Жулинський, який наголосив на актуальності літературно-мистецького діалогу сучасників і митців-шістдесятників в контексті осягнення ідеалів духовної свободи і цінності особистості в умовах «заблокованої культури».
З перспективними напрямками розвитку Наукового центру ознайомила присутніх його керівник, д. філол. н., проф. Л. Б. Тарнашинська. Зокрема вона наголосила на важливості укладення комплексного довідника українського шістдесятництва, проведенні щорічних конференцій з цієї тематики та заснування приуроченої цьому мистецькому поколінню премії для молодих учених. Також Людмила Броніславівна заохотила колег взяти участь в анкетуванні-опитуванні про актуальні вектори майбутніх комплексних студій творчості шістдесятників.
У контексті презентації Наукового центру дослідження проблематики українського шістдесятництва к. філол. н. Т. П. Головань ознайомив учасників заходу із новим науковим виданням Інституту літератури – нещодавно опублікованим другим томом академічної антології «Українська літературна критика ХХ століття» (наук. редактор В. Дончик, упорядники та автори приміток Т. Головань і Н. Єржиківська).
Багатогранний (філософський, кінематографічний, живописний і літературознавчий) світ українського шістдесятництва представив у своїй промові письменник-шістдесятник І. Ф. Драч, наголосивши наприкінці про необхідність створення ґрунтовної енциклопедії з цієї тематики.
Актуальної риторичної загостреності надав дискусії виступ д. філол. н., проф. Київського національного університету ім. Т. Шевченка Ю. І. Ковалiва, який провів чіткі паралелі між духовною ситуацією в Україні на початку 60-х років і сучасністю, афористично резюмувавши, що «шлях до свободи викладений книгами» і жертовною посвятою свідомих особистостей. Насамкінець вчений подарував Центру дві книги, з-поміж яких – опублікована у 60-і роки збірка творів молодих митців.
Продовжив розпочатий мистецький діалог чл.-кор. Національної академії мистецтв України, народний художник, доц. Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури В. Є. Перевальський, який наголосив на цілісності української культури і необхідності комплексного аналізу естетичної палітри шістдесятництва, зокрема його літературних, малярських і музичних виявів. Вчений також повідомив про актуальний захід – науково-практичну конференцію «Мистецтво шістдесятників. Традиції і новаторство», яка проходитиме 30 листопада 2017 р.у приміщенні Музею шістдесятництва за підтримки Академії мистецтв.
З доповіддю про потребу глибокого аналізу не світоглядних, а поетико-стильових аспектів художньої творчості митців-шістдесятників, зокрема їхньої самобутньої метафоричної образності, виступив д. філол. н., проф. Київського національного університету імені Тараса Шевченка А. О. Ткаченко, побудувавши свій виступ у формі усних відповідей на запитання анкети, запропонованої присутнім Людмилою Броніславівною Тарнашинською.
Розпочату тему підтримав д. філол. н., проф. ректор Центральноукраїнського державного педагогічного університету (м. Кропивницький) Г. Д. Клочек, наголосивши на необхідності популяризації творчих ідеалів шістдесятників і живого, цікавого літературознавчого висвітлення цього покоління, не звуженого стандартними схемами і термінологією дисертаційних канонів.
Думку вченого підтримала д. філол. н., проф. Київського національного лінгвістичного університету Т. С. Мейзерська, вказавши, що творчість митців-шістдесятників, як і творчість І. Я. Франка, може становити своєрідну точку відліку, бути окремим плацдармом для філософських, історичних, літературо- і мистецтвознавчих студій, однак, під час комплексного дослідження цього явища необхідно чітко враховувати два аспекти – історико-культурний та естетичний.
Тривкість ідеалів шістдесятництва і незмінну актуальність їхнього слова висвітлила у доповіді молода дослідниця з Миколаєва, канд. наук із соціальних комунікацій, ст. викладач Чорноморського національного університету ім. Петра Могили Н. М. Дзьомба, вдало доповнивши скарбницю майбутніх напрямків наукових студій новою ідеєю – вивченням журналістики 60-х.
Творчу атмосферу дискусії збагатив виступ директора Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя Н. П. Онищенко, яка згадала колоритні кіносторінки, присвячені попередній героїчно-трагічній епосі, і наголосила на необхідності розширення аудиторії й географічного діапазону майбутньої діяльності Наукового центру дослідження проблематики українського шістдесятництва, аби не лише науковці, але й студенти з Києва та інших міст могли почути з перших уст правду про цих світлих лицарів духу.
Мудре слово М. М. Сулими, сучасника шістдесятників, д. філол. н., чл.-кор. НАН України, заступника директора з наукової роботи Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка спонукало присутніх замислитися над вагомими завданнями майбутньої наукової діяльності Центру, зокрема над питаннями, кого вважати шістдесятниками і які критерії для цього обрати, як виважено й об’єктивно висвітлити взаємини між шістдесятниками, шістдесятниками та їхніми дітьми, а також, як у якій формі репрезентувати здобутки проведених досліджень. Щодо останнього, Микола Матвійович висловив думку про доцільність публікації наукового щорічника, присвяченого тематиці шістдесятництва.
Перспективні ідеї щодо наукових напрямків майбутніх студій висловили д. філол. н. Ю. І. Ковалів, який запропонував дослідити тему «Шістдесятники та Інститут літератури», а також співробітники Інституту – к. філол. н. Н. О. Єржиківська («Гумор шістдесятників») та к. філол. н. С. І. Лущій («Шістдесятники і Нью-Йоркська група»). Вагому пропозицію вніс також головний редакторнауково-теоретичного журналу «Слово і Час», д. філол. н. Л. І. Скупейко, наголосивши на важливості створення окремого інтернет-ресурсу, присвяченого шістдесятництву, та необхідності ґрунтовного опрацювання джерелознавчої бази – виявлення й публікування архівів і невідомих творів шістдесятників.
Плідний науково-творчий вечір підсумував виступ Л. Б. Тарнашинської, яка у завершальному слові лаконічно підвела підсумки проведеної наукової дискусії, подякувала присутнім за участь і запросила усіх небайдужих долучатися до анкетування-опитування, а згодом – до науково-пошукової й організаційної діяльності Наукового центру дослідження проблематики українського шістдесятництва.
Юлія Григорчук
11-12 грудня 2017 р. відбудеться засідання
спеціалізованої вченої ради Д 26.178.01 вІнституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАНУкраїни
П о р я д о к д е н н и й :
11 грудня, 10-00 год.
1. Захист кандидатської дисертації ЗІНЧЕНКО Ольги Зіновіївни на тему “Домашній протокол” 1717-1767 рр. генерального підскарбія Якова Марковича в контексті українського щоденникарства ХУІІІ ст.” (спеціальність 10.01.01 – українська література).
Офіційні опоненти:
– Корпанюк Микола Павлович, доктор філологічних наук, професор, професор кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання ім. М. Максимовича (ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”).
– Борисенко Катерина Григорівна, кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри української літератури і компаративістики (Інститут філології Київського університету імені Бориса Грінченка).
2. Захист кандидатської дисертації НАЗАРУК Вікторії Михайлівни на тему “Формування барокового стилю у творчості літераторів острозького кола (друга половина ХУІ – перша половина ХУІІ ст.)”(спеціальність 10.01.01 – українська література).
Офіційні опоненти:
– Сліпушко Оксана Миколаївна, доктор філологічних наук, професор, професор кафедри української літератури, теорії літератури та літературної творчості (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка);
– Богатирьова Катерина Василівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземної філології та перекладу (Київський національний торговельно-економічний університет).
12 грудня, 10-00 год.
Захист докторської дисертації ОРЖИЦЬКОГО Ігоря Олександровича на тему “Етно-національна й культурна своєрідність літературного процесу в країнах андійського регіону (Перу, Болівія, Еквадор) у 20-80-х роках ХХ століття” (спеціальність 10.01.04 – література зарубіжних країн).
Офіційні опоненти:
– Михед Тетяна Василівна, доктор філологічних наук, професор, професор кафедри зарубіжної літератури (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка);
– Ліпіна Вікторія Іванівна, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри порівняльної філології східних та англомовних країн (Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара);
– Пронкевич Олександр Вікторович, доктор філологічних наук, професор, директор (Інститут філології Чорноморського державного університету імені Петра Могили).
The Mykola Zerov Centre for Ukrainian Studies at Monash University, jointly with the Ukrainian Studies Association of Australia and New Zealand and the Shevchenko Scientific Society in Australia, is glad to announce that the conference “Ukraine and the World: Culture, Politics, Society” will be held on 12-14 July 2018 at the Monash Clayton Campus.
The conference will provide a platform to reflect on the current state of affairs in Ukraine, including the ongoing crisis in the East of the country, the Ukrainian government’s reform action, and the various responses that Ukrainian society and Ukrainian culture have given to the challenges of the post-Euromaidan era. In order to grasp both the specificities of Ukraine in its present and historical dimension and its place in the international arena, we invite prospective participants to reflect on how Ukraine has imagined and shaped its role in the world and how foreign actors have perceived Ukraine and its international outlook both in the past and in the present day.
Proposed topics, spanning political science, sociology, linguistics, history, and cultural and literary studies, should pertain to one or more of the following research areas: Ukraine and Europe, Ukraine in the global(ised) world, Ukraine and multiculturalism, Ukrainian identities, migration from/in Ukraine.
Keynote speakers include Professor Natalia Chaban (Jean Monnet Chair in European Identity and Culture, University of Canterbury, New Zealand and President, Ukrainian Studies Association of Australia and New Zealand) and Professor Natalie Kononenko (Kule Chair in Ukrainian Ethnography, University of Alberta, Canada).
The conference will also feature a presentation of the volume Ukraine and Europe: Cultural Encounters and Negotiations, edited by Giovanna Brogi Bercoff, Marko Pavlyshyn and Serhii Plokhy (University of Toronto Press, 2017).
The organising committee will provide one Early Career Research Scholar (up to 5 years after PhD completion) with funding for participation in the conference, including airfare, accommodation and registration fee. Eligible scholars should send a complete version of their contribution, a short biography and a list of their publications by 1 February 2018 in order to be considered for the grant. The paper, which should demonstrate scholarly originality and consistency with the theme of the conference, can be submitted in either English or Ukrainian. Should it be submitted in Ukrainian, it must be accompanied by a 200-word abstract in English. The conference paper shall be delivered in English.
Papers will be of 20 minutes duration.
The deadline for the receipt of offers of papers is 16 March 2018.
Offers of papers should contain:
The author’s name and title
The author’s institutional affiliation
The author’s electronic and postal addresses
The title of the proposed paper
An abstract (150-200 words)
The offer of paper should be prepared in English as a Word file and sent as an e-mail attachment to Dr Alessandro Achilli ( Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. ).
All offers of papers will be acknowledged. Notices of acceptance or otherwise will be e-mailed as soon as possible and no later than by 1 April 2018.
Inclusion of accepted papers in the program is conditional on receipt of the registration payment.
Registration fees:
3 days 130 AUD
1 day 45 AUD
3 days concession (students, unwaged) 100 AUD
1 day concession 35 AUD
Organising Committee:
Marko Pavlyshyn
Alessandro Achilli
Dmytro Yesypenko
Denys Shestopalets
Olha Shmihelska
Andrew Radion
НАУКОВИЙ ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМАТИКИ
УКРАЇНСЬКОГО ШІСТДЕСЯТНИЦТВА
ІНСТИТУТУ ЛІТЕРАТУРИ ІМ. Т. Г. ШЕВЧЕНКА НАН УКРАЇНИ
запрошує на відкриту дискусію
«…І ЗНОВУ ПРО ШІСТДЕСЯТНИЦТВО: ДОСВІД (ПЕРЕ)ОСМИСЛЕННЯ»
Перспективи подальшого дослідження українського шістдесятництва обговорюватимуться в контексті виходу другого тому, книги І «Літературні дискусії другої половини ХХ століття» академічного видання – антології «Українська літературна критика ХХ століття» (науковий редактор В. Дончик, упорядники та автори приміток Т. Головань і Н. Єржиківська).
Захід відбудеться 28 листопада о 15:00 в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (вул. Грушевського, 4, 3-й поверх, зала засідань).
Модератор – доктор філологічних наук, професор Л. Б. Тарнашинська
До участі у відкритій дискусії запрошуються усі бажаючі.
NEWSKIT_липня
12
Колектив Інституту літератури ім. Т....
NEWSKIT_липня
12
30 травня 2026 року на...
NEWSKIT_липня
03
Провідна наукова співробітниця Інституту літератури...
NEWSKIT_липня
03
19–21 червня у Волинському національному...
