Інститут літератури

Михайлина Коцюбинська (1931 — 2011) — знакова постать українського шістдесятництва, відомий літературознавець і критик, лауреат Шевченківської премії, людина, що до останнього подиху самовіддано працювала на ниві української культури, надолужуючи ті роки, коли була відлучена від улюбленої праці, зазнала переслідувань, цькування, заборони на професію та ім'я. Небога видатного письменника-класика, вона завжди відчувала колосальну відповідальність за славне ім'я. В її особі українство втратило не лише яскраву особистість, талановитого літератора, а й один із чільних моральних авторитетів — у час, коли особливо гостро таких людей потребуємо. Зі спогадів виразно постає привабливий та впізнаваний образ людини своєї доби, — і самої доби також: зокрема 60-х років минулого століття, «шістдесятництва» як складного й посутнього явища суспільного життя. Значна частина авторів також є героями свого часу: Василь Овсієнко, Євген Сверстюк, Микола Плахотнюк, Микола Горбаль... З їхніх спогадів постають, власне, образи-антиподи: світлий образ М. Коцюбинської та похмурий образ Системи, якій вона протистояла. Розділ «Публікації» містить цінні додатки, що доповнюють спогади в найкращий спосіб. Насамперед це недруковані за життя тексти М. Коцюбинської, а також епістолярій: її листи і листи до неї. Книжка поєднує ні з чим не зрівнянну «субстанцію» документальності — і пронизливий ліризм, просвітлений сум, надію, часом зблиски гумору, який так любила М. Коцюбинська. У розділі ілюстрацій представлені унікальні, надзвичайно цікаві та цінні світлини. 

У роботі вперше представлена художня система, окреслено своєрідну поетику творів сучасного автора Ігоря Павлюка. Також відстежено філософську рефлексію в ліриці поета, досліджено формально-змістову структуру його тексту. 

 У книжці йдеться про формування структури однієї з найстаріших академічних установ, про її здобутки та напрями діяльності. 

Збірник присвячено пам'яті члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора Ніни Євгенівни Крутікової. Друкуються статті з різних проблем історії російської та української літератури, авторами яких є її учні, друзі та співробітники, вміщено також спогади про неї і бібліографію наукового доробку вченої. Для науковців, студентів, аспірантів та широкого кола читачів, які цікавляться літературою і наукою.

Герої оповідань та маленьких повістей, написаних у різні роки, — люди різного віку, життєвого

досвіду і світовідчуття. Житейські ситуації, в які вони потрапляють, — здебільшого звичайні, але часом досі несподівані, може, на перший погляд і смішні, — спонукають до пошуку точки опертя в цьому суперечливому світі як можливості зберегти своє справжнє „я”, душевну рівновагу та гармонію.

Альбом малюнків 1845 року – це частина того, що довелося побачити і зафіксувати художнику Київської археографічної комісії Т. Г. Шевченку під час його подорожей по містах і селах Київської і Полтавської губерній.

Малюнки аквареллю і сепією, зарисовки олівцем та фрагменти фольклорних записів – це частина того, що побачив і пережив мистець впродовж кількох місяців своїх мандрівок. Завдяки Шевченку маємо нині те, що збереглося лише на папері, але вже майже не існує реально – невблаганний час і нерозважлива людська діяльність знищили багато з того, що було б нині повноцінними сторінками історії України.

Пропонована антологія у двох томах дає досить конкретне й повне уявлення про літературний процес минулого століття в Україні. В основі видання – численні літературні дискусії, що відбувалися протягом усього ХХ ст., тут представлено творчість чи не всіх провідних критиків цього періоду. Видання ознайомлює читача з панорамою літературної боротьби впродовж віку: зародженням та формуванням нових естетичних поглядів, спадкоємністю визначальних ідей, зміною мистецьких генерацій. Багатий літературно-критичний матеріал відтворює внутрішню напругу не лише полемічних протистоянь у питомо художніх питаннях, а й засвідчує послідовні зусилля української літератури і критики в обороні своєї нації, її мови і культурної самобутності.

До збірки, названої рядком із вірша Михайла Семенка, ввійшла еротична лірика ХХ — поч. ХХІ ст., представлена іменами Павла Тичини, Михайла Семенка, Максима Рильського, Валер'яна Поліщука, Василя Атаманюка, Василя Бобинського, Володимира Сосюри, Леоніда Чернова (Малошийченко), Гео Шкурупія, Наталі Забіли, Миколи Бажана, Раїси Троянкер, Дмитра Павличка, Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Василя Стуса, Василя Голобородька, Світлани Йовенко, Дмитра Кременя, Тараса Федюка.

Кожен із поетів, представлених у збірці, то делікатно, то епатажно-відверто оспівує красу жіночого тіла (поетеси — красу тіла чоловічого), таїну інтимної близькості.

У 1928 р. видатній українській письменниці та громадській діячці, членові-кореспонденту Всеукраїнської Академії наук Олені Пчілці (Ользі Драгомановій, у заміжжі Косач) запропонували написати автобіографічний нарис до збірки оповідань.

Під талановитим пером авторки замість сухуватого життєпису поточилася цікава, барвиста, жвава розповідь про дитинство, яка, окрім високих мистецьких ознак, мала ще й непересічне пізнавальне значення, бо відтворювала картини життя в околицях Гадяча середини XIX ст., домашню атмосферу в родині Драгоманових, де виросли великі українці — Олена Пчілка та Михайло Драгоманов. Це надзвичайно цікавий документ епохи і переконливий приклад сучасним батькам, як треба любити і виховувати дітей, як прищеплювати їм любов до рідної землі, рідного народу, рідного слова.

Упорядниці цього видання та авторки передмови — наукові співробітники Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ Лариса Мірошниченко та Алла Ріпенко — вперше відтворили авторський варіант останнього твору Олени Пчілки.

Книгу ілюстровано численними світлинами — портретами та груповими знімками членів славної родини, сільськими та міськими пейзажами Полтавщини, які допомагають читачеві відтворити в уяві те, про що розповідає письменниця.