Інститут літератури

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ІМ. Т. Г. ШЕВЧЕНКА НАН УКРАЇНИ

ДНІПРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

Шановні колеги!

Запрошуємо Вас узяти участь у роботі

VІІІ Всеукраїнської наукової конференції

 «Література, опалена війною: (кон)тексти, їхня рецепція та інтерпретація (до 105 річниці від дня народження Олеся Гончара)»,

проведення якої планується 12 квітня 2023 р.

у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара

Основна проблематика конференції

1. У лещатах цензури. Війна (у) Гончара.

2. Перша й друга світові війни: сюжети, мотиви, образи, паралелі в українській і зарубіжній літературі.

3. Майданна література в Україні. Протистояння 2014-2021 років у вимірі (нон)фікшн.

4. Українська література в боротьбі з російською імперією (російськими імперіями): анти-, пост-, неоколоніальні смисли.

5.Художня інтерпретація реалій (не)гібридної війни росії проти України.

6. Поетика в стилі military: параметри письма, (де)конструювання смислів і їхня рецепція.

Робочі мови конференції – українська, англійська.

Детальна інформація в листі.

20 грудня 2022 року у Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася незабутня творча зустріч із Миколою Григоровичем Жулинським, академіком НАН України, директором Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, відомим літературознавцем і письменником. Тема розмови: обговорення роману М. Жулинського «Акордеон» (Київ : Вид-во “Укр. пріоритет”, 2018 і Львів : ЛА “Піраміда”, 2019)

Тамара Гундорова виступила співорганізаторкою (разом з Проф. Дірком Уффельманном) міжнародної конференції "Provincializing Russian", яка відбудеться в Гіссенському університеті Юстуса Лібіга (Німеччина) 20-21 січня 2022 року. 

Інформація і програма нижче.

We are pleased to announce the international conference "Provincializing Russian" that will be held at Justus Liebig University Giessen (Germany) on January 20-21, 2023.

Organizers: Tamara Hundorova (Kyiv/Giessen), Dirk Uffelmann (Giessen)

In his seminal monograph "Provincializing Europe: Postcolonial Thought and Historical Difference" (2000), Dipesh Chakrabarty invited to decolonize the historical narrative produced by the West because, as he stated, all national histories were traditionally considered variations of the main narrative of the history of Europe.

The Kenyan scholar Simon Gikandi reformulated Chakrabarty's decolonial thesis of the provincialization of Europe, bringing up the task of "provincializing English" (2014). He questions his belonging to such a postcolonial intellectual community, calls himself a "child of empire," and speaks of the necessity of "constantly rethink[ing]" his ambivalent relation with the English language, "a language that is both mine and someone else's, one that I am simultaneously inside and outside." Is "creative writing, seen as the most immediate form of self-assertion, possible in the language of the colonizers?"--he asks.

Envisaging the ardent intellectual project of "provincializing Russian," we would like to raise the question as to how cultural and linguistic decolonization can be applied to contemporary Ukraine: how is it possible to express anticolonial thoughts in Russian, the language of a colonizer and the aggressor? What can "canceling Russian" actually mean in the time of Russo-Ukrainian war? Can an occasional or a total language shift from Russian to Ukrainian constitute a solution to the former Ukrainian-Russian bilingualism? Must mixed varieties such as Surzhyk be viewed as detrimental infection, or can they rather serve as a means of "provincializing Russian"? Which could be the linguistic and literary strategies of a decolonization of Russophonia--the hybridization, creolization or minorization of a no-longer Russia-centered Russian language? These and other aspects of postcolonial interpretations of present-day Ukrainian literature and culture are the topics we would like to discuss at the conference.

The conference features paper presentations by Vitaly Chernetsky, Oleksandr Chertenko, Miriam Finkelstein, Tamara Hundorova, Yulia Ilchuk, Mykhailo Nazarenko, Liudmyla Pidkuimukha, Marco Puleri, Ulrich Schmid, Maria Shvedova, Iryna Tarku, Dirk Uffelmann, and poetry readings by Iia Kiva, Liudmila Khersonskaia, and Boris Khersonskii.

Conference program: https://www.uni-giessen.de/en/faculties/f05/slavistics/department/professors/slavic-literature/prof-dr-dirk-uffelmann/pr-program.pdf

Олександр Боронь. Ніже тії коми… Студії над Шевченковою творчістю. – Київ: Критика, 2022. – 624 с.: іл. вклейка с. I–XVI, бібл., покаж. [Інститут Критики; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ; Інститут джерелознавства НТШ-А; Український науковий інститут Гарвардського університету]

Київський літературознавець, завідувач відділу шевченкознавства Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Олександр Боронь зібрав під одну обкладинку свої статті, оприлюднені впродовж кількох останніх років у науковій і масовій періодиці. Дослідник розглядає маловивчені епізоди біографії Тараса Шевченка, спростовує деякі сумнівні гіпотези і дилетантські вигадки. У полі уваги автора перебувають також текстологічні й джерелознавчі проблеми, як-от вибір основного тексту творів, уточнення датувань епістолярію тощо. Добірку нотаток присвячено коментуванню деяких реалій, згадуваних у листах і щоденнику мистця. Важливе місце належить спробам розглянути Шевченкові поезії в типологічному зіставленні з творчістю словацьких романтиків, а прозу – в порівнянні з кількома творами європейських літераторів. Окремий розділ склали дописи про образотворчу спадщину – подробиці датування, атрибуції, атетези, проєкція на європейський контекст. Насамкінець подано полемічні відгуки, рецензії на шевченкознавчі видання тощо. Тексти вміщених публікацій наново відредаговано й доповнено, виправлено помічені фактичні помилки та недогляди.

Читати

ШЕВЧЕНКІВ СВІТ Науковий щорічник. Випуск 15.

Читати

Створення нової наукової біографії Тараса Шевченка: концептуальні підходи та дослідницькі стратегії : Матеріали Дев’ятих Міжнародних Шевченківських читань, присвячених 160-й річниці з часу повернення Тараса Шевченка в Україну. 23 вересня 2021. Канів / Упоряд. та ред. Брижицька С. А., Чернієнко Д. А. – Черкаси : Видавець Олександр Третяков, 2022. – 452 с. : іл. – Текст укр., казах., рос.
ISBN 978-617-7827-41-1
У збірнику вміщено матеріали Дев’ятих Міжнародних Шевченківських читань «Створення нової наукової біографії Тараса Шевченка: концептуальні підходи та дослідницькі стратегії», присвячених 160-й річниці з часу повернення Тараса Шевченка в Україну, які відбулися 23 вересня 2021 р. у м. Канів.
Учасники читань обговорили історію та сучасний стан біографічної шевченкіани в Україні, репрезентацію життя Тараса Шевченка в інформаційно-культурному просторі, розглянули досвід досліджень життя і творчості Шевченка й увічнення пам’яті Кобзаря у місцях заслання, звернули увагу на особливості (авто)біографій митців як літературного жанру і творчого процесу, проаналізували мотиви, образи, символи в (авто)біографічному наративі.
Книга адресована науковцям, шевченкознавцям, краєзнавцям, освітянам.

Читати

Шановні колеги!

Запрошуємо вас узяти участь у Всеукраїнській науковій інтернет-конференції

“Ословлення простору у світлі сучасних філологічних наук”,

що відбудеться 17 березня 2023 року на базі Національного університету “Острозька академія”.

Роботу конференції заплановано за такими напрямами:

1. Категорія «простір» у міждисциплінарному вимірі гуманітаристики.

2. Топоніміка і культурна самопрезентація: виклики сьогодення.

3. Концептосфера простору.

4. Семіотика простору в тексті.

5. Ландшафт у літературі як націєтворчий образ: типологія та динаміка.

6. Мандрівний дискурс в українській та світовій літературі.

7. Простір в імагологічних і геопоетичних студіях.

8. Простір у педагогічній діяльності вчителя-словесника.

Учасники матимуть змогу опублікувати матеріали (статті) у фаховому науковому журналі «Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія “Філологія”» (присвоєно категорію “Б” за Наказом Міністерства освіти і науки України від 29.06.2021 №735). Журнал проіндексовано в наукометричних базах Index Copernicus ICV 2019: 68,68 та Google Scholar. Кожній статті буде присвоєно індекс DOI. Конференція відбудеться ДИСТАНЦІЙНО. Можливі такі форми участи: 1) доповідь; 2) доповідь і публікація статті у фаховому збірнику.

Робоча мова конференції – українська.

Завантажити інформаційний лист

23 – 24 березня 2023 року

“Postmodernism is dead, but something altogether weirder has taken its place”

John Searle

Низка поворотів другої половини ХХ століття – лінгвістичний, культурний, інтерпретативний, історичний, когнітивний, афективний, матеріальний, просторовий, прагматичний, онтологічний, речовий, анімалістичний, візуальний, спекулятивний та інші – засвідчили намагання знайти вихід з інтелектуальної кризи, спричиненої модерністським оскарженням великих наративів й універсалій та постмодерністською іронічною підозрою до них. Однак численні повороти не вдовольнили розпачливу розгубленість людини ХХІ століття, а лише спонукали інтелектуалів винаходити все нові і нові теорії, які зрештою були такими ж безпомічними, як їхні попередники, і спричинювали наступні розколи і розмежування. На початку 2000-х Т. Вермулєн і Р. ван ден Еккер визначили сучасну культурну домінанту як МЕТАМОДЕРНІЗМ і підкреслили: «Метамодернізм це – структура відчуття, що виникає з постмодернізму і є реакцією на нього».

Теоретики метамодернізму (Олександра Думітреску, Тімоті Вермулєн, Робін ван ден Еккер, Вольфґанґ Функ, Джейсон Джозефсон Сторм, Лі Константіну та інші) пропонують парадигму, що, на їхню думку, не загострює протистояння між модернізмом та постмодернізмом, між репрезентацією й неможливістю репрезентації, між історією й архівом, між минулим і теперішнім, між універсальним і партикулярним, між можливістю і неможливістю пізнання, а, навпаки, поєднує їх. Дж. Джозефсон Сторм ратує за повернення до поняття центру, занапащеного постмодерністами. У праці «Метамодернізм. Майбутнє теорії» (2021) він звертається до тривимірної переорієнтації, в умовах якої знімається напруга між центром і периферією. Так само О. Думітреску вказує на такі характеристики метамодернізму, як холізм, взаємозв’язок й інтеграційність. Теоретики метамодернізму пропонують реконструкцію змістів замість їхньої деконструкції, повернення до історії, до природи людських відносин та їхнього емоційного наповнення, до рефлексивного осмислення світу. У вступі до праці «Переосмислюючи постмодерн» Ваессен (Vaessen) і ван Дайк (van Djik) стверджують про спрямованість сучасної художньої літератури до поєднання і примирення постмодерних і до-модерних елементів. Суголосно Джеймс (James) і Сешагірі (Seshagiri) зауважують звернення сучасних митців до естетики модернізму і навіть романтизму.

Орієнтовні дискусійні поля:

Ø  Метамодернізм як культурна домінанта сучасності

Ø  Метамодернізм: синкретизм модернізму і постмодернізму

Ø  Метамодернізм й історичний наратив. Повернення історії

Ø  Структура відчуття метамодернізму

Ø  Метамодернізм та афект

Ø  Постіронія метамодернізму

Ø  Діалектика глибини і поверхні у контексті метамодерної естетики

Ø  Художня репрезентація і метамодерна чутливість

Ø  Відкритий гештальт метамодернізму

Ø  Фейковість і фабрикація: несимультанність дискурсів

Заявки просимо надсилати до 15 березня 2023 року за посиланням: https://cutt.ly/B2I0yfH

За результатами конференції буде опубліковано черговий збірник наукових праць «Сучасні літературознавчі студії», який належить до категорії «Б» наукових видань України.

Завантажити інформаційний лист