Чергова знаменна подія сталася в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. 6 грудня 2018 року відомий словацький фольклорист та українознавець, мистецтвознавець, літературознавець, бібліограф Микола Мушинка передав у дар відділу рукописних фондів та текстології Інституту надзвичайно цінні архівні матеріали: листи, листівки та оригінали фотографій відомого українського письменника О.Олеся (1878—1944). В останні роки вимушеної еміграції О.Олесь тісно приятелював з родиною Бориса та Ніни Левитських, часто зустрічався з ними, відпочивав у товаристві українських емігрантів Праги.
Левитський Борис Костянтинович (1893—1965) — український композитор, співак (тенор), піаніст. Навчався у технічних інститутах Варшави та Праги, а в Українському високому педагогічному інституті (Прага) 1928 року (клас композиції Ф. Якименка та О. Шіна) здобув музичну освіту. Не дивлячись на те, що працював інженером у Празі, виступав в українських концертах як соліст-співак та піаніст-концертмейстер, співав у хорі. Саме музична діяльність Б. Левитського поєднала його тісною та довголітньою дружбою з О.Олесем: він був автором опер «Солом’яний бичок», «Івасик-Телесик» та багатьох пісень на слова геніального українського лірика.
Левитська Ніна Григорівна (1902—1974) — українська скульпторка. На еміграції у Праці від 1923 року, де навчалась в Українській студії пластичного мистецтва, в Педагогічному інституті та Карловому університеті. Ніна Левитська виготовила бюст О.Олеся (про цю роботу вона залишила веселі спогади, як позував письменник, де вони зустрічалися тощо), а по його смерті зняла з поета посмертні маски з рук та обличчя, які зберігаються в Музеї української культури у словацькому місті Свидник.
Наприкінці 1960-их років Ніна Левитська передала листи О.Олеся на зберігання професору Миколі Мушинці, якого вважала за відсутності власних дітей своїм прийомним сином. Микола Мушинка — доктор філологічних наук, член Міжнародної комісії по дослідженню національної культури Карпат та Балкан, дійсний член НТШ (з 1989 р.), Президент НТШ у Словаччині, голова Асоціації українців у Словаччині (від 1990), іноземний член Національної Академії наук України (від 1997).
Усі листи О.Олеся до родини Левитських М.Мушинка дбайливо зберіг, а нещодавно передав їх Інституту літератури задля поповнення особового фонду О.Олеся, який надійшов у 1994 році також із Праги. Сам дослідник на церемонії передачі архівних матеріалів згадав про те, що після трагічних подій на Ольшанському цвинтарі прах О.Олеся та його дружини Віри Антонівни повернувся до рідної землі. Тому надійшов час і повернення усіх документальних джерел нашої історії до України!
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка висловлює глибоку вдячність М.Мушинці за безцінний подарунок і бажає йому довгих років плідної та творчої праці!
Лисенко Н.І. – к. філол. н., ст. н. с., головний хранитель фондів.