Українська
  Шановні колеги, дорогі друзі, прихильники, однодумці!
Cara (Рада науковців у небезпеці) надає термінову допомогу
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України
Проєкт "Дні Шекспіра в Україні" запрошує на заходи. У
27 квітня на засіданні Загальних зборів НАН України доктору
Колектив Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН
20–22 березня 2023 року відбудуться Наукові читання пам’яті
  • Незалежність -2023
    Незалежність
      Шановні
  • Трагедія війни у фокусі українських і грузинських поетів:  про презентацію поетичної білінгвальної збірки «Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!» (2023).
    Трагедія війни
    6 липня, у
  • Медіа про презентацію білінгвальної збірки поезій «Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!»
    Медіа про
    У Національному
  • Допомога науковцям від Cara
    Допомога
    Cara (Рада
  • «Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!»
    «Виявляється,
    Інститут літератури
  • Дні Шекспіра в Україні
    Дні Шекспіра в
    Проєкт "Дні
  • Вітаємо Людмилу Тарнашинську!
    Вітаємо
    27 квітня на
  • Вітаємо Ростислава Радишевського!
    Вітаємо
    Колектив Інституту
  • Відбулася презентація нової книги Тамари Гундорової «Леся Українка. Книги Сивілли»
    Відбулася
    25 лютого 2023 року
  • НАУКОВІ ЧИТАННЯ пам’яті професора Станіслава Казимировича Росовецького
    НАУКОВІ
    20–22 березня 2023
 

Наші видання

mikhajlo-kos.jpg
kengurjan

kengurjan

6 липня, у Національному музеї літератури України відбулася презентація українсько-грузинської збірки поезій “Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!”, над підготовкою якої з великою любов’ю та наполегливістю, у складних умовах працювали українські та грузинські поети, перекладачі, науковці, а також відома харківська художниця Дар’я Хрисанфова. Грузинське видавництво Сулакаурі (директорка Тіна Мамулашвілі, редакторка Русудан Горгадзе) власним коштом надрукувало наклад збірки.

Упорядники цієї “захалявної книжечки” дуже раді, що на сьогодні  вона активно передається волонтерськими організаціями та Центром морально-психологічного забезпечення Командування Об’єднаних сил ЗСУ українським і грузинським бійцям.

 Про значення поетичного слова як потужного чинника, що підтримує бойовий дух наших військових і засвідчує продуктивність культурних стосунків між нашими народами, йшлося у виступах і грузинських, і українських учасників проєкту. Презентація, до якої долучилося майже сто учасників, відбувалася у змішаному форматі: хтось із гостей приєднався онлайн, хтось завітав до затишної бібліотеки Національного музею літератури України. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України висловлює подяку директорці музею, заслуженому працівнику культури - Галині Олексіївні Сороці за те, що разом зі своїми колегами стала співорганізатором цього нашого заходу. Відкриваючи презентацію, Галина Олексіївна розповіла про те, що у стінах їхнього музею неодноразово виступав колектив Маріупольського театру, який згадується у поетичній збірці. Директор Інституту літератури, академік НАН України Микола Григорович Жулинський відзначив, що згадувана збірка має велике духовне і символічне значення. Ця книжка потрібна і тим, “хто сьогодні воює  зброєю, і хто воює словом”. Він наголосив на тому, що “серця українських і грузинських поетів б’ються в одному ритмі”. Модераторка презентації, авторка ідеї проєкту проф. Наталія Торкут навела доволі розлогий і вельми показовий перелік фактів, які засвідчують потужність взаємодопомоги українців і грузинів у їхній боротьбі зі спільним ворогом – російською федерацією, агресором, який анексує території інших держав, скидає бомби на мирні міста і веде геноцидні війни.

Виступи грузинських науковців-учасників проєкту проф.Тінатін Маргалітадзе, проф. Манани Гелашвілі, проф. Хатуни Берідзе, доктора філології Іване Мчеладзе, докторки філології Ніно Наскдашвілі, які до речі активно долучилися і до художнього перекладу, а також просякнуті щирим вболіванням за перемогу України у цій війні промови видавчині  Тіни Мамулашвілі, проректорки Батумського державного університету імені  Шота Руставелі професорки Марина Гіоргадзе, поета і релігфєзнавця проф. Гіоргі Лобжанідзе продемонстрували те, наскільки міцний духовний зв’язок між нашими націями і якою  потужною силою може бути народна дипломатія!  Хочу зауважити, що у роботі над поетичною збіркою узяли участь такі грузинські освітні установи, як Центр Українських студій Тбіліськогодержавного університету імені Іване Джавахішвілі, Державний  університет Іллі, Батумський державний університет імені Шоти Руставелі. Український склад проєктної групи представлений відділом зарубіжної україністики Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України ( д.філол. н., завідувачка відділу Світлана Лущій, к.філол.н., науковий співробітник Юрій Черняк), а також науковцями Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара ( к.філол.н., доцентка Ірина Безродних), Київського педагогічного університету імені Бориса Грінченка (д.філол.н., доцентка Юлія Вишницька), Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (д.філол.н., професорка Лада Коломієць). Активну роль у підготовці збірки брала к. філол. н., вчений секретар Інституту Олена Поліщук, завдяки якій проєкт органічно вписався у наукову тему Інституту літератури “Українське суспільство в умовах війни, повоєнної трансформації та європейської інтеграції”.

Наукові керівники проєкту - д. філол. н., професорка, директорка Центру лексикографії та мовних технологій (Державний університет Іліа, Тбілісі, Грузія) та д. філол. н., професорка, провідний науковий співробітник відділу зарубіжних і слов’янських літератур Наталія Торкут (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України).

У підготовці збірки поезій «Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!» також брали активну участь співробітники Інституту літератури: к. філол. н., вчений секретар Інституту Олена Поліщук, к. філол. н., доц., науковий співробітник відділу зарубіжної україністики Юрій Черняк та ін. Окрему подяку за упорядкування збірки, велику перекладацьку та організаційну роботу хочеться висловити Ірині Безродних -  к. філол. н., доцентці кафедри англійської філології Дніпровського університету імені Олеся Гончара.

До перекладу поетичних творів долучилися такі відомі перекладачі, як Рауль Чілачава, Ніно Наскідашвілі, Манана Гелашвілі, Хатуна Берідзе, Іване Мчеладзе, Лада Коломієць, Сергій Лазо та ін.

         Своїми враженнями про збірку поділилася д. філол. н, професорка Київського національного університету імені Тараса Шевченка – Людмила Василівна Грицик, яка на сьогодні є одним із провідних дослідників грузинської літератури, авторка багатьох українсько-грузинських перекладів.  Юрій Іванович  Ковалів - д. філол. н, проф. Київського національного університету імені Тараса Шевченка, поет, чиїм життєствердним віршем завершується збірка “Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!”, згадав про свого поетичного побратима і воїна-захисника Бориса Гуменюка, зачитавши його вірш “Заповіт”.

Юлії Василівна Вишницька - д. філол. н., доцентка кафедри світової літератури факультету української філології, культури і мистецтва Київського університету імені Бориса Грінченка, авторка передмови, розповіла про те, як волонтерські організації розповсюджують книжку серед бійців на фронтах і в госпіталях.

Загалом  відгуки в пресі, розміщені на сайті Інституту, дадуть різнобічну інформацію про цей науково-мистецький захід.

Поетична збірка “Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!” стала органічним продовженням потужної традиції українсько-грузинського культурного співробітництва, до якого в різні роки долучалися та/чи продовжують долучатися такі непересічні вчені, як академік  Отар Баканідзе, проф. Олександр Мушкудіані, проф. Рауль Чілачава,  проф. Людмила Грицик,  проф. Людмила Тарнашинська, проф. Нана Гапріндашвілі, проф. АнатолійТкаченко та ін.

Українсько-грузинська збірка стане справжнім літописом однієї з найстрашніших воєн ХХI ст. Літописом, який зафіксував трагічні сторінки української історії. Це книга пам’яті про полеглих та травмованих українців.

 

                                                                  Світлана Лущій, Юрій Черняк                          

 

У Національному музеї літератури України відбулася презентація білінгвальної збірки поезій «Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!», створеної в рамках спільного українсько-грузинського проєкту за ініціативи Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України та Державного університету Іллі (Тбілісі, Грузія).

Запрошуємо переглянути звіт про подію у газеті "День" - "У ритмі сердець українських та грузинських поетів: відбулася презентація поетичної білінгвальної збірки про війну", а також у подкасті "ПОДКАСТ: історія України та українська література. Нетиповий погляд"

 

Жулинський М. «Вірю я в правду свого ідеалу…» : Лесі Українці – 150 / Микола Жулинський. – Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2021. – 60 с. – (Лекції докторів Honoris Causa Острозької академії).
М.Г. Жулинський вдало зауважує, що творчість Лесі Українки спрямована на формування особистості. «Не безлика, одержима лише ідеєю соціального звільнення, соціальної рівності етнічна маса має формуватися, а вільна духом, суверенна особистість, для якої ідеал національної держави є осмисленим, сформованим на основі засвоєних національних ціннісних орієнтацій».
«Знаєте, я все ж таки трошки оптимістка, чи то скоріш прогресистка, і думаю, що світ іде не до гіршого, а до кращого, тільки коли б він скоріше йшов, а то стільки сили й людей даремнісінько гине, – пише Леся Українка 26 лютого 1895 р. до Михайла Павлика. – А у нас, на Україні, ще багато мусить загинути марне (чи, може, так буде здаватись, що марне?) поки що-небудь людське вийде. І я, і всі мої товариші, певне, роковані на марну згубу, та й нехай би, якби ж з того просвіток був колись…».
Жулинський М. Василь Стефаник : нестерпна боротьба на полі Духу / Микола Жулинський. – Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2021. – 35 с. – (Лекції докторів Honoris Causa Острозької академії).
М. Жулинський так описує стан творчого натхнення В. Стефаника: «…сам письменник признавався в розмові з молодими львівськими літераторами, що тільки тоді підходить до стола, коли на нього «найде хандра» і він собі місця знайти не може – хапається за перо, щоб «полегшало»: «Такий настрій здебільшого зв’язаний в мене з так званим натхненням, чи як ви там називаєте стан розбудженої уяви. Западе в душу якась артина чи тон і мучить мене. Я шукаю для них товариства, інших елементів, які б дали те, що називається синтезом…».  
П'ятниця, 07 липня 2023 06:48

Допомога науковцям від Cara

Cara (Рада науковців у небезпеці) надає термінову допомогу науковцям, яким загрожує неминуча небезпека, тим, хто змушений емігрувати, а також багатьом, хто вирішив продовжувати працювати в рідній країні, попри серйозні ризики. На сторінці за посиланням та у приєднаному файлі можна ознайомитися з програмами допомоги науковцям."Ukraine Crisis (cara.ngo) 

Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України повідомляє про успішне завершення спільного українсько-грузинського проєкту «Трагедія війни у фокусі українських і грузинських поетів», результатом якого стала публікація поетичної білінгвальної збірки «Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!» (2023).

         У цій невеликій за форматом «захалявній книжці», що створювалася для передачі бійцям грузинського легіону та українським військовим, представлено тексти про війну, написані під час повномасштабного російського вторгнення. Видання побачило світ завдяки меценатові - видавництву «Сулакаурі» ( директор Тіна Мамулашвілі), і сьогодні наклад активно розповсюджується Центром морально-психологічного забезпечення Командування Об’єднаних сил ЗСУ (начальник Центру полковник Коваленко Євгеній Сергійович) й волонтерськими організаціями (зокрема, волонтерська група «Шекспір», громадське об’єднання «Барикада Грушевського», фонд допомоги військовим «Руєвит») на фронті та в госпіталях, де проходять лікування українські й грузинські воїни-захисники.

Серед авторів збірки українські та грузинські поети: Гіоргі Лобжанідзе, Сергій Жадан, Галина Крук, Ігор Астапенко, Галина Петросаняк, Борис Гуменюк, Наталка Маринчак, Генрі Долідзе, Дмитро Лазуткін, Роі Абуселідзе, Людмила Лещук (Горова), Калтамзе Ана Сурманідзе, Остап Сливинський, Като Джавахішвілі, Сергій Лазо, Ігор Павлюк, Юрій Ковалів.

         Ілюстраторка збірки - талановита харківська художниця Дар’я Хрисанфова.

         До перекладу поетичних творів долучилися такі відомі перекладачі, як Рауль Чілачава, Ніно Наскідашвілі, Манана Гелашвілі, Хатуна Берідзе, Іване Мчеладзе, Лада Коломієць, Сергій Лазо та ін.

         Авторка передмови - д. філол. н., доцентка кафедри світової літератури Факультету української філології, культури і мистецтва Київського університету імені Бориса Грінченка, волонтерка - Юлія Вишницька.

         Наукові керівники проєкту - д. філол. н., професорка, директорка Центру лексикографії та мовних технологій Тінатін Маргалітадзе (Державний університет Іллі, Тбілісі, Грузія) та д. філол. н., професорка, провідний науковий співробітник відділу зарубіжних і слов’янських літератур Наталія Торкут (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України).

У підготовці збірки поезій «Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!» також брали активну участь співробітники Інституту літератури: д. філол. н., завідувачка відділу зарубіжної україністики Світлана Лущій, к. філол. н., вчений секретар Інституту Олена Поліщук, к. філол. н., доц., науковий співробітник відділу зарубіжної україністики Юрій Черняк.

         Збірка поезій «Виявляється, ти був у підвалі Маріупольського театру, Боже!» - стане вагомим внеском у реалізацію наукової теми Інституту літератури «Українське суспільство в умовах війни, повоєнної трансформації та європейської інтеграції». Сподіваємося, що вона зацікавить широке коло читачів. 

Читати збірку

Гундорова Т. Леся Українка. Книги Сивілли / Тамара Гундорова. – Харків : вид-во Vivat, 2023. – 304 с. : портр. – (Гордість нації).
Ця книжка Тамари Іванівни Гундорової – спроба переосмислити біографію Лесі Українки, у якій переплелися хвороба і творчість, Україна і чужина, політика й література, класика і сучасність, любов і смерть.
Стосунки з О. Кобилянською як утілення любові, творчого піднесення й розуміння. Травма, пережита біля ліжка смертельно хворого С. Мержинського. Духовна й інтелектуальна близькість до М. Драгоманова. Одруження з Климентом Квіткою. Врешті, спротив усталеним правилам і законам патріархального ладу, «ненормальність» любові, фатум мистецького божевілля, який пізнала в моменти творчості, санаторійний туризм, на який прирекла її хвороба. Усе це було закорінене в особливому стані «інакшості» письменниці, жінки й «чужинки» в себе вдома. Та водночас це дало Ларисі Косач-Квітці змогу здобути істинну свободу й осягнути загальнолюдську, транскультурну перспективу бачення світу. За рік до смерті вона зізнавалася матері: «....історію Мавки може тілько жінка написати». Але правда полягала в тому, що всі її твори могла написати лише жінка, яка жила і творила, зневажаючи смерть.
Козак С. Леся Українка: до берега «Свободи» : (літературно-бібліографічне дослідження) / Сергій Козак ; Національна академія наук України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : Літературна Україна, 2022. – 191 с.
Це видання – перше дослідження про Лесю Українку в контексті публікацій часопису «Свобода», який вже понад століття (з 1893-го) виходить за океаном, у Сполучених Штатах Америки. Матеріали про геніальну поетесу і драматургиню на шпальтах цього видання – це не тільки цінний літопис подій, що відбулися в багатьох куточках світу (хоча й сам по собі він украй важливий), а й загалом яскрава сторінка про те, чим жила українська діаспора впродовж тривалого часу, якими пріоритетами керувалися в непростий період еміграційного буття. А ще – це підтвердження того, що Леся Українка була для закордонних українців однією з тих найвеличніших постатей, яка забезпечувала їм найдорожче – духовний зв’язок з Україною.

 

 
 
Смілянська В. Леонід Смілянський: життя у слові : критико-біографічний нарис : (до 55-річчя з дня відходу) / Валерія Смілянська  ; Національна академія наук України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. – Київ, 2022. – 76 с.
 У нарисі оглянуто життєвий і творчий шлях українського письменника Леоніда Івановича Смілянського (1904–1966). У хронологічній послідовності висвітлено етапи творчого становлення митця, окреслено його місце й роль у контексті українського літературного процесу ХХ ст. На основі аналізу прозових і драматичних творів увиразнено домінантні ідейно-тематичні, образні, жанрово-стильові вектори творчості письменника. Окрему увагу приділено оцінкам його творів у критичному дискурсі. Викладена інформація сприятиме формуванню уявлення про Леоніда Смілянського як людину й письменника, якому судилося жити в складних умовах радянської епохи й залишатися вірним своїм життєвим і творчим принципам.
Остап Вишня. Невеселе життя : документальна біохроніка / упорядкування текстів, вступна стаття та примітки С. А. Гальченка ; Нац. академія наук України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. – Харків : «Фоліо», 2020. – 784 с. – (Великий науковий проект).
Ця книга – справжній літопис невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889–1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах. Її упорядник, автор вступної статті й приміток, відомий літературознавець і архівіст С. Гальченко ще в 1989 році обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі.
Основою праці стали документи слідчої справи за 1933–1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922–1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. постишева, за що був покараний десятирічним увязненням у таборах особливого режиму.
У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи – табірного щоденника Остапа Вишні – та його листи із концтаборів, де довелося перебувати письменнику. Це своєрідні шедеври літературної творчості, часто наповнені не традиційним українським, а чорним гумором страждальця-гумориста.
Публікують і деякі літературні твори Остапа Вишні, які викликали шквал вульгарно-соціологічної критики із звинуваченнями письменника у буржуазному націоналізмі й навіть у фашизмі, а також листи та спогади його рідних і тих людей, з якими гуморист сидів в одній камері чи перебував в одному концтаборі.
Зміст: Гальченко С. Сумний літопис життя великого сміхотворця. Твори та листи О. Вишні, спогади та документи. 1919–19331933–19431943–1956. Примітки.   

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ

НОВИНИ