Монографію присвячено деяким особливостям французького історичного роману ХІХ – ХХ століття. Розглядається питання створення та функціонування естетико-філософської моделі Середньовіччя у романах Ж. Мішлє, Ж.-К. Гюїсмана та П. Клоссовські. Розраховано на вчених-літературознавців, студентів-філологів, широке коло читачів, зацікавлених проблемами французької літератури.
Монографію присвячено творчій постаті відомого французького письменника, кінематографіста, представника «Нового роману» Алена Роб-Ґрійє. Окреслюється особливості творчої манери письменника та взаємодія різних видів мистецтва в його романах. Розраховано на вчених-літературознавців, студентів-філологів, широке коло читачів, зацікавлених проблемами французької літератури.
Книжка презентує найважливіші досягнення материкової української полоністики ХХ ст. – початку ХХІ ст. Розкрито історію становлення шкіл та осередків, окреслено сильветки авторитетних дослідників, розглянуто їхні наукові здобутки, описано суголосні мистецтво-, літературо-, мово- та перекладознавчі проблеми, подано бібліографію вибраних полоністичних праць науковців та письменників.
У монографії розглянуто особливості новітньої української літератури, зокрема досліджено специфіку різноманітних зв'язків автора і персонажа, процеси трансформації їхніх функцій в українській прозі 1990-х років – початку ХХІ ст. Випрозорено індивідуальні риси творчості Юрія Андруховича, Юрія Іздрика, Оксани Забужко, Євгена Пашковського, Галини Пагутяк та представників молодого літературного покоління (Ірени Карпи, Тані Малярчук, Любка Дереша).
У монографії досліджується літературна критика, художні твори, культурологічні розробки представників українського вістниківського кола: Д. Донцова, Є. Маланюка, І. Гончаренка, Ю. Клена, Ю. Липи, Л. Мосендза, Д. Віконської, Н. Ґеркен-Русової, О. Теліги, Р. Єндика, Л. Луціва та ін. Аналізуються особливості вістниківського літературно-критичного стилю, концепти і стратегії, скеровані на формування бажаного літературного наративу та національного культурного простору. Авторка простежує взаємодію вістниківських ідей з різними естетичними та ідеологічними парадигмами першої половини XX ст. Для науковців, викладачів, студентів, а також усіх, хто цікавиться культурними тенденціями міжвоєнного часу, розвитком і специфікою українського літературного процесу XX ст.
Монографію присвячено творчій постаті відомого англо-канадського письменника Т. І. Ф. Фіндлі. Окреслюється його художнє поле у тісному зв'язку із широким літературним контекстом Канади кінця минулого століття. Вирізняються головні ідейно-естетичні домінанти, що виявили себе у міфопоетичному, антивоєнному дискурсах і у психологічній дихотомії «людина-світ», а також поетикальні особливості постмодерністської парадигми, властивій творчості письменника.
Розраховано на вчених-літературознавців, студентів-філологів, широке коло читачів, зацікавлених проблемами канадської літератури.
Розглядаються питання компаративістики й історії літератури. Побудована на матеріалі українсько-європейських літературних зв'язків різних часів, від доби відродження до ХХ ст. Книжка складається переважно зі студій, в яких висвітлюються різні факти та форми літературних генетико-контактних зв'язків України й Західної Європи.
Творчість Лесі Українки – пристрасного лірика – органічно злита з її особистістю, і події її життя, до найінтимніших моментів «біографії душі», стають природним, украй важливим коментарем для розуміння текстів, так само як тексти – ключем до її життя.
Текстологічні дослідження, у ході яких постають усе нові й нові об'єкти спостережень (події, манускрипти, епістолярій, спогади, іконографія), часом розгортаються у великі панорамні картини «життєтворчості», становлячи документально обґрунтовану генеалогію творів.
У монографії ґрунтовно проаналізовано романи відомого прозаїка «розстріляного відродження» В. Підмогильного «Місто» і «Невеличка драма». Проблема сенсу буття розглядається як одна з головних у творчості письменника і досліджується в контексті романів В. Винниченка, М. Івченка, В. Петрова (Домонтовича), Є. Плужника та ін., а також у типологічному ряді близьких за мотивами прозових творів О. де. Бальзака, Гі де Мопассана, А. Франса, Ж.-П. Сартра. Використано широкий історичний та філософський контексти, як національний, так і зарубіжний, залучено невідомі архівні матеріали та праці закордонних літературознавців. Вперше було зроблено акцент на дослідженні специфіки онтологічного мислення та художнього світу В. Підмогильного.
Монографія присвячена дослідженню метатексту поетичної спадщини Т.Шевченка та її зв'язку з українською літературою давньої та нової доби. Завдяки методикам сутруктурального та постструктурального літературознавства здійснено оцінку впливу попередніх текстів на його поезію. Виснуто й обгрунтовано ідею про існування універсального коду української літератури, що збагачувався та конкретизувався національними рисами, забезпечував цілісність літературного процесу. Основну увагу приділено образно-тематичним константам (тема свободи волі, христологічні мотиви, образи духовного лідера, страждаючої матері, воїна-захисника). Також у праці досліджено метатекстову модель в українській літературі та в поетичній творчості Т.Шевченка, що засвідчує надтекстовий характер, багаторівневу структуру авторської роботи над твором; проаналізовано його художні переклади «Слова о полку Ігоревім», представлені як метатексти.
NEWSKIT_квітня
08
Український Шекспірівський центр, Християнський університет...
