23 – 24 березня 2023 року
“Postmodernism is dead, but something altogether weirder has taken its place”
John Searle
Низка поворотів другої половини ХХ століття – лінгвістичний, культурний, інтерпретативний, історичний, когнітивний, афективний, матеріальний, просторовий, прагматичний, онтологічний, речовий, анімалістичний, візуальний, спекулятивний та інші – засвідчили намагання знайти вихід з інтелектуальної кризи, спричиненої модерністським оскарженням великих наративів й універсалій та постмодерністською іронічною підозрою до них. Однак численні повороти не вдовольнили розпачливу розгубленість людини ХХІ століття, а лише спонукали інтелектуалів винаходити все нові і нові теорії, які зрештою були такими ж безпомічними, як їхні попередники, і спричинювали наступні розколи і розмежування. На початку 2000-х Т. Вермулєн і Р. ван ден Еккер визначили сучасну культурну домінанту як МЕТАМОДЕРНІЗМ і підкреслили: «Метамодернізм це – структура відчуття, що виникає з постмодернізму і є реакцією на нього».
Теоретики метамодернізму (Олександра Думітреску, Тімоті Вермулєн, Робін ван ден Еккер, Вольфґанґ Функ, Джейсон Джозефсон Сторм, Лі Константіну та інші) пропонують парадигму, що, на їхню думку, не загострює протистояння між модернізмом та постмодернізмом, між репрезентацією й неможливістю репрезентації, між історією й архівом, між минулим і теперішнім, між універсальним і партикулярним, між можливістю і неможливістю пізнання, а, навпаки, поєднує їх. Дж. Джозефсон Сторм ратує за повернення до поняття центру, занапащеного постмодерністами. У праці «Метамодернізм. Майбутнє теорії» (2021) він звертається до тривимірної переорієнтації, в умовах якої знімається напруга між центром і периферією. Так само О. Думітреску вказує на такі характеристики метамодернізму, як холізм, взаємозв’язок й інтеграційність. Теоретики метамодернізму пропонують реконструкцію змістів замість їхньої деконструкції, повернення до історії, до природи людських відносин та їхнього емоційного наповнення, до рефлексивного осмислення світу. У вступі до праці «Переосмислюючи постмодерн» Ваессен (Vaessen) і ван Дайк (van Djik) стверджують про спрямованість сучасної художньої літератури до поєднання і примирення постмодерних і до-модерних елементів. Суголосно Джеймс (James) і Сешагірі (Seshagiri) зауважують звернення сучасних митців до естетики модернізму і навіть романтизму.
Орієнтовні дискусійні поля:
Ø Метамодернізм як культурна домінанта сучасності
Ø Метамодернізм: синкретизм модернізму і постмодернізму
Ø Метамодернізм й історичний наратив. Повернення історії
Ø Структура відчуття метамодернізму
Ø Метамодернізм та афект
Ø Постіронія метамодернізму
Ø Діалектика глибини і поверхні у контексті метамодерної естетики
Ø Художня репрезентація і метамодерна чутливість
Ø Відкритий гештальт метамодернізму
Ø Фейковість і фабрикація: несимультанність дискурсів
Заявки просимо надсилати до 15 березня 2023 року за посиланням: https://cutt.ly/B2I0yfH
За результатами конференції буде опубліковано черговий збірник наукових праць «Сучасні літературознавчі студії», який належить до категорії «Б» наукових видань України.
Завантажити інформаційний лист
