У монографії проаналізовано художньо-онтологічні моделі – соціальну, національну, індивідуальну, створені Володимиром Винниченком у «Щоденнику» (1911–1951). У дослідженні доведено, що рушійним чинником Винниченкового експериментування була ідея «всебічного визволення». З’ясовано, що специфіка соціальної моделі буття полягає в апробуванні філософії марксизму та створенні концепції «світового громадянства». Логіку створення національної художньо-онтологічної моделі зумовлено домінуванням україноцентричності в мисленні В. Винниченка 1910–1920-х років, а в період останньої еміграції – конкордистського проекту колектократії. Особливість художньої моделі індивідуального буття визначають концепції «чесності з собою» та конкордизму, покликані подолати дисгармонію людського буття.
На матеріалі щоденникових записів розглянуто специфіку художньої репрезентації буттєвих проектів, виявлено засадничі онтологічні категорії та їхнє художнє втілення, досліджено особливості художньо-образного мовомислення В. Винниченка в аналізі проблем буття (філософічність, релятивність, експериментальність, утопічість, парадоксальність, амбівалентність, дискусійність). У монографії з’ясовано контекстуальний зв’язок «Щоденника» із художньою творчістю митця у проекції на онтологічну проблематику, що дало змогу розглянути щоденникові нотатки як творчу лабораторію і «претекст» художньої спадщини письменника.
