Відділ шевченкознавства

• Основні завдання відділу
• Склад відділу
• Наукова робота відділу
• Наукові заходи відділу
• Історичний екскурс

Основні завдання відділу

Дослідження художньої спадщини Т. Г. Шевченка, підготовка академічних видань творів письменника.

Склад відділу

Наукова робота відділу

Нині Відділ виконує масштабний проект — „Шевченківська енциклопедія” у 4 томах (з 2002 р. він є державним замовленням); у частині написання статей до ШЕ працівниками Відділу проект виконується як планова тема, а в частині організації замовлень статей широкому колу позаінститутських авторів та наукового редагування цих матеріалів — як держзамовна. Керує проектом ШЕ д. ф. н. В. Л. Смілянська.

Кожен науковець дбає про наповнення відповідного тематичного розділу ШЕ: літературні твори Шевченка, теорія літератури, поетика —  Н. П. Чамата (спільно з Р. Б. Харчук та В. Л. Смілянською); малярські твори Шевченка —  І. М. Вериківська; теорія образотворчого мистецтва —  Л. С. Генералюк; біографія Шевченка —  В. С. Бородін; історія і Шевченко —  В. Л. Смілянська, М. М. Павлюк; оточення й місця перебування Шевченка —  О. П. Яковина, А. М. Калинчук; згадувані Шевченком персонажі: міфологічні —  В. П. Мовчанюк, біблійні, агіографічні —  Н. П. Чамата; Шевченко й літератури: українська —  Л. О. Гаєвська, О. В. Боронь; російська —  І. Д. Бажинов, слов’янські літератури —  М. М. Павлюк, літератури народів колишнього Союзу РСР —  А. М. Калинчук, світова література —  В. П. Мовчанюк, Т. А. Носенко; Шевченко й мистецтво: живопис, народно-декоративне, скульптура —  Л. С. Генералюк, музика —  Р. Б. Харчук, кіно, театр —  Т. А. Носенко; шевченкознавство: літературознавці —  В. С. Бородін, мовознавці —  Р. Б. Харчук, мистецтвознавці —  І. М. Вериківська, Л. С. Генералюк; вшанування пам’яті Шевченка —  Л. С. Генералюк (спільно з В. О. Судак, НМТШ). Помітний внесок у підготовку ШЕ зробили недавні працівники Відділу —  д. ф. н. Б. А. Деркач, фахівець з української та російської літератури 19 ст., С. Д. Попель — текстолог, фахівець з питань драматургії Шевченка.

Частину статей до ШЕ опубліковано на Інтернет-сайті ШЕ, а також у різних періодичних виданнях (зокрема, в журн. „Слово і Час”). Видано друком — як пробні фрагменти ШЕ — „Робочий зошит А” (К., 2004) та „Робочий зошит Б” (К., 2005). Розширені варіанти низки статей склали монографію В. Смілянської та Н. Чамати „Структура і смисл: спроба наукової інтерпретації поетичних текстів Тараса Шевченка” (К., 2000).

Паралельно з ШЕ Відділ понадпланово працює над Повним зібранням творів Тараса Шевченка у 12 томах. Видано 1 — 6-й томи (2001—2003). Нині співробітники Відділу спільно з НМТШ, ІМФЕ готують до видання 7 та 8-й томи 12-томника.

Наукові заходи відділу

Відділ регулярно проводить наукові шевченківські конференції (спільно з Черкаським науковим центром шевченкознавчих досліджень), у 2004 р. відбулася 35-та Міжнародна наукова шевченківська конференція. Співробітники Відділу беруть участь у Міжнародних конгресах україністів та Міжнародних славістичних конгресах, шевченківських конференціях у Київському національному університеті, вузах Сімферополя, Кам’янця-Подільського та ін., а також конференціях та семінарах у наукових інституціях Варшави, Відня, Санкт-Петербурга тощо.

Історичний екскурс

Попередниками сучасного ВШ були, ще до створення ІЛ, постійні комісії історично-філологічного відділу заснованої 1918 р. Української академії наук: Комісія для видавання пам’яток новітнього українського письменства та Комісія для видавання творів Шевченка, Франка, Драгоманова, які розгорнули шевченкознавчу працю; перша з них під керівництвом акад. С. Єфремова готувала академічне видання творів Шевченка (побачили світ лише т. 3 — Листування, 1929, й т. 4 — Щоденник, 1927). У Харкові (з філією у Києві) 1926 р. засновано Інститут Тараса Шевченка, де два з п„яти відділів (кабінетів) мали досліджувати саме біографію й творчість Шевченка. Так розпочав існування нинішній Відділ шевченкознавства, де працювали відомі вчені, автори багатьох розвідок та монографій, —  М. Новицький, Б. Навроцький, В. Міяковський, О. Дорошкевич, М. Марковський; шевченківською тематикою займалися й директор Інституту акад. Д. Багалій та вчений секретар І. Айзеншток. Політичне цькування „буржуазних” вчених та репресії наприкінці 20-х — у 30-х рр. розруйнували Інститут, спричинилися до різкого загальмування літературознавчих досліджень. 1933 р. Інститут було перейменовано у Науково-дослідний інститут Тараса Шевченка, а 1936 р. в Києві утворено Інститут української літератури ім. Т. Г. Шевченка, до складу якого увійшла Літературна комісія з видання художньої спадщини ліквідованої на той час ВУАМЛІН (Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів); в результаті в усьому Інституті набралося лише 14 уцілілих науковців. Але й за цих обставин, готуючись до Шевченкового ювілею 1934 р., Інститут спромігся видати 1 і 2-й томи „Повного зібрання творів” поета (1935, 1937), „Повну збірку творів” Т. Шевченка у 5 томах (Держлітвидав, 1939); цього ж року до великого ювілею поета видано 1 та 2-й томи „Повного зібрання творів” у 10 томах, повністю виданого у 1949—1963 рр. (чотири останні томи містили й мистецьку спадщину Шевченка).

Наступне шеститомне „Повне зібрання творів” Шевченка видано у 1963—1964 рр. У 1989—1991 рр. видано перші три томи майбутнього 12-томника (видання спинене). Нині готується „Повне зібрання творів” у 12 томах; у 2001—2003 рр. побачила світ літературна серія цього видання (томи 1—6), розпочалося видання 7—11 мистецьких томів.

У 1946—1984 рр. відділом керував чл.-кор. АН УРСР проф. Є. П. Кирилюк, автор монографій "Т. Шевченко. Життя і творчість„(1959, Ленінська премія 1964), „Шевченко і наш час” (1968), „Слово, віддане народові... Вибрані праці” (1972), „Шевченкознавчі та славістичні дослідження” (1977). Під його науковим керівництвом та за участю як співавтора здійснені колективні монографії: „Шевченкознавство. Підсумки й проблеми” (1975), „Шевченківський словник” у 2 томах (1976—1977, Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1980), „Творчий метод і поетика Т. Г. Шевченка” (1980), „Т. Г. Шевченко: Біографія” (1984); засновано й щорічно проводилися наукові шевченківські конференції (1-25-та). У відділі працювали видатні шевченкознавці, доктори наук: у 1951—1983 рр.

Ю. О. Івакін (монографії: „Сатира Шевченка”, 1959, „Стиль політичної поезії Шевченка. Етюди”, 1961, „Коментар до „Кобзаря” Шевченка, 1964, 1968; „Поезія Шевченка періоду заслання”, 1984; „Нотатки шевченкознавця. Літературно-критичні нариси”, 1986, посмертно; співавтор і співредактор „Шевченківського словника; 1976—1977, Державна премія УРСР ім.. Т. Г. Шевченка 1980). Співавтор колективних монографій 1975, 1980 рр.

У 1953—1992 рр. у Відділі працював доктор філолог. наук В. Є. Шубравський (монографії драматургія Шевченка”, 1957, 1961; „Шевченко і літератури народів СРСР”, 1964; „Від Котляревського до Шевченка”, 1976; співавтор колективних праць 1975, 1980, 1984 рр., „Шевченківського словника” 1976—1977).

У 1984—1986 рр. Відділом керував д. ф. н. В. С. Бородін, автор монографій: „Соціально-побутові поеми Т. Г. Шевченка періоду „трьох літ“ (1843—1845)”, „Т. Г. Шевченка і царська цензура. Дослідження та документи. 1840—1862 роки”, 1969; „Над текстами Т. Г. Шевченка”, 1971), статей до „Шевченківського словника” й до ШЕ, що готується. Під його науковим керівництвом видано останні три Повних зібрання творів Тараса Шевченка (1963—1964; 1989—1991; 2001—2003), Твори Т. Шевченка у 5 томах (1978—1979), 26-33-й збірники праць наукових шевченківських конференцій, зб. "Питання текстології: Т. Г. Шевченко„(1990), зб. „Листи до Тараса Шевченка” (1993). Співавтор колективних монографій 1975, 1980, 1984 рр., співупорядник і коментатор зб. „Спогади про Тараса Шевченка” (1982, 1988), упорядник низки фототипних видань автографів та збірок Шевченкових поезій. Співавтор і співредактор „Шевченківського словника” (1976—1977; Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1980). Співупорядник двотомника творів М. Костомарова (1967) та тритомника І. Франка (1973).

У різний час у Відділі працювали доктор філолог. наук Є. С. Шабліовський (монографії: „Народ і слово Шевченка, 1962; „Гуманізм Шевченка і наша сучасність”, 1964; "М. О. Некрасов і українська література",1971, та ін.), кандидат філолог. наук П. Г. Приходько (монографія „Поема Т. Г. Шевченка „Сон” („У всякого своя доля”, 1957; „Шевченко й український романтизм 30—50 рр. ХІХ ст.”), М. Х. Коцюбинська (монографії „Образне слово в літературному творі”, 1960; „Література як мистецтво слова”, 1965; „Етюди про поетику Шевченка”, 1990), Л. Ф. Кодацька (монографії „З творчої лабораторії Т. Г. Шевченка”, 1957; „Однойменні твори Т. Г. Шевченка”, 1968; „Художня проза Т. Г. Шевченка”, 1972; упорядник і коментатор зб. „Листи до Т. Г. Шевченка. 1840—1861”, 1962, та ін.).

З 2000 р. Відділом керує д. ф. н. В. Л. Смілянська (монографії: „Стиль поезії Т. Шевченка (суб’єктна організація)”, 1981; „Біографічна шевченкіана. 1861—1981” (1984); „Святим огненним словом... Тарас Шевченко: Поетика”, 1990; „Шевченкознавчі розмисли”, 2005), автор численних праць у наукових збірниках та журналах. Співавтор колективних праць 1975, 1980, 1984 рр., „Шевченківського словника” (1976—1977), зб. „Питання текстології” (1990), збірки "Листи до Тараса Шевченка„(1993); „Історії української літератури ХІХ ст.” (1996, 2005), ШЕ, що готується. Співупорядник Повного зібрання творів Тараса Шевченка у 12 томах (Т.1, 2, 1989—1990; нової версії —  Т.1, 2, 6, 2001—2003).