Зліва направо: Леонід Талалай, Людмила Тарнашинська, Ірина Жиленко, Ніла Зборовська, Раїса Мовчан.
27 жовтня 2022 р. в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України відбувся Всеукраїнський науковий семінар «Феномен Ніли Зборовської», присвячений 60-річчю з дня народження, в якому взяли участь науковці з Інституту літератури, Запорізького національного та Рівненського гуманітарного університетів. Виступи та доповіді поєднувалися зі спогадами колег, однодумців Н. Зборовської, кожен із яких поділився власними сприйняттям і розумінням Ніли Зборовської як ученої, письменниці, яскравої й неординарної особистості.
Відкриваючи Семінар, директор Інституту, академік НАН України Микола Жулинський наголосив на вагомому внеску Н. Зборовської в сучасні українські літературознавство та критику, звернув увагу на її втілені та нереалізовані ідеї, наукові й художні задуми, поділився спогадами про Н. Зборовську як про літературознавицю, авторку прозових творів, багатогранну особистість. Також учений наголосив на зв’язку між духовно-емоційним досвідом і письмом Н. Зборовської, на проблемі індивідуалізації її наукових і художніх текстів, вирізнивши як особливий у її творчості антироман «Українська реконкіста».
Людмила Тарнашинська (Інститут літератури) вела мову про пошук Нілою Зборовською національної стратегії дослідження української літератури з погляду психоісторії. Зокрема, вказала на тяжіння Н. Зборовської до націєцентричності літературознавчих досліджень, що проявлялося в трактуванні психоаналізу не лише як усвідомлення індивідуального життя, а й пізнання минулого й майбутнього націєтворення.
Раїса Мовчан (Інститут літератури) виголосила доповідь «Леся Українка в модерністському літературно-критичному дискурсі 1920-х років», підготовлену в річищі наукових зацікавлень Н. Зборовської. У ній увагу було зосереджено на працях «київських неокласиків» Миколи Зерова, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари та ін., присвячених життю і творчості Лесі Українки. Зокрема, на тому, що в них було розвинуто започатковані в ранньому модернізмі дослідницькі тенденції та позначено основні майбутні вектори наукової інтерпретації доробку письменниці. Доповідачка зауважила, що ці праці дали новий поштовх розвитку українській компаративістиці, джерелознавству й текстології.
Ігор Павлюк (Інститут літератури) поділився лірико-драматичними спогадами про Н. Зборовську з моментами перегуків у мистецько-науковій співтворчості, людських прижиттєвих стосунків і посмертних уваг до тексту й життєтексту Н. Зборовської.
Власні спогади про Н. Зборовську озвучила Раїса Тхорук (Рівненський державний університет). Зокрема, зауважила, що вчена та письменниця відзначалася вражаючою цілісністю особистості, тому її романи, наукові роботи й життя творилися за однаковими принципами; вона спостерігала й експериментувала із собою та із іншими, намагаючись, як говорила й вірила, рятувати й відроджувати духовний світ – свій і свого роду, рід Юрка Ґудзя й таким чином Україну.
У виступі Олени Поліщук (Інститут літератури) на тему «Замовляння ворога в українському мистецтві часів геноцидної війни Росії проти України» було розглянуто приклади поетичних творів – «замовлянь ворога», «колискових для ворога», а також окремі роботи сучасних художників, що у них українські митці відреагували на повномасштабне вторгнення російського агресора в Україну. Дослідниця здійснила спробу схарактеризувати мовну специфіку, зокрема символіку, а також з’ясувати практичну (терапевтичну) та художню функції новітніх замовляльно-закликальних текстів.
Тарас Головань (Інститут літератури) поділився роздумами про місце і роль у науковій біографії Н. Зборовської наукових осередків – кафедри теорії та історії світової літератури Київського національного лінгвістичного університету та Відділу ХХ століття Інституту літератури. Крім того, розповів про можливості та межі застосування психологічного підходу в історико-літературних дослідженнях, про головні проблеми, що постають перед дослідником під час написання психоісторії, а також закцентував на своєрідності розв’язання цих проблем Н. Зборовською.
Юлія Курилова (Запорізький національний університет) говорила про феноменальну жіночість в інтерпретації Н. Зборовської. Зокрема, зробила акцент на парадоксальності засвоєння феміністичних ідей на українському ґрунті й на тому, що «інакшість» українського варіанту фемінізму зумовлена ментальністю. Доповідачка нагадала, що, аналізуючи перспективу створення «повноцінної філософії свободобуття» в українському світі, Н. Зборовська актуалізувала особливу роль феміністичної стратегії мислення, метою якої є пошук такої культурної моделі, в якій відсутні детермінації відносин домінацією й підпорядкуванням, економічними факторами.
Світлані Коровченко йшлося про феномен творчості й досліджень Н. Зборовської як особистості, яка власними поглядами й артистизмом у творчості й дослідженнях зуміла об’єднати чимало людей. Доповідачка звернула увагу також на причини відходу Н. Зборовської від ґендерної методології, яка своїм радикалізмом і встановленими межами не давала свободи її метафізичним та ірраціональним пошукам. Парадокс творчості і наукових поглядів Н. Зборовської, вважає дослідниця, полягає у тому, що будучи інтелектуально активною жінкою, яка збагачувала культуру «цінностями жіночого духу», вона дотримувалась патріархальної традиції, взявши за методологію фройдизм, будучи вольовою особистістю, яка здійснила кілька титанічних проєктів, вона критикувала Ніцше, вважаючи його теорію «нелюдською», і слідувала традиції християнства.
Вадим Василенко (Інститут літератури) простежив історію ідеї «української реконкісти» та жанру антироману в творчості Н. Зборовської, а також розглянув її літературні взаємовідносини з письменником Юрком Ґудзем. Дослідник проаналізував цикл статей і відгуків Н. Зборовської про Юрка Ґудзя, а також статтю останнього про книгу Н. Зборовської «Пришестя вічності». Окрему увагу доповідач звернув на впорядковану Н. Зборовською по смерті Юрка Ґудзя книжку «Барикади на Хресті», в якій ідея «української реконкісти» реалізується через комплекс мотивів, таких, як звільнення від постколоніального існування, збереження родинних першооснов, відродження української рустикальності як «осердя національної душі» та ін. У романі «Не-Ми», одному з трьох уміщених до «Барикад на Хресті», концепція антироману набуває виразних жанрового й поетикального втілення, а ідея «української реконкісти», розвинена згодом Н. Зборовською в її однойменному антиромані, пов’язується з поняттями мови, душі, культури та ін.
Після доповідей і виступів відбулося обговорення та дискусія про наукову й літературознавчу спадщину Н. Зборовської, її наукові погляди та методи аналізу, своєрідність літературного світогляду та ін. Погляди Н. Зборовської на проблеми класичної й сучасної української літератури сьогодні набули особливих звучання та значення, передусім у контексті зміни канону, методів і стратегій літературознавчих досліджень.
Вадим Василенко
