26 січня 2017 р. співробітники відділу шевченкознавства, за участі колег з інших відділів, а також Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка провели шевченкознавчий семінар до 100-річчя від дня народження Юрія Івакіна (1916-1983).
Цей знаний український літературознавець, мистецтвознавець і письменник, понад 30 років життя присвятив роботі в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка. Випускник русистики Київського університету імені Тараса Шевченка (1940), фронтовик Другої світової війни, у 1951 р. він став співробітником відділу шевченкознавства. Саме вивчення доробку найбільшого українського поета стало головним дослідницьким спрямування Юрія Олексійовича. Результатом багаторічних студій поетики, стилістики, текстології та історизму Шевченкових творів стали видання «Сатира Шевченка» (1959), «Коментар до “Кобзаря” Шевченка» (1964, 1968), «Поезія Шевченка періоду заслання» (1984) та ін. Важко перецінити важливість ролі Юрія Олексійовича у підготовці знакових колективних видань Інституту літератури: академічного зібрання творів Шевченка (1957; 1963-1964), монографії «Шевченкознавство. Підсумки й проблеми» (1975) та енциклопедичного «Шевченківського словника» (1976-1977).
Учасники семінару увиразнили різні грані дослідницького та письменницького таланту Юрія Олексійовича, звернувшися також до окремих питань з широкого кола його наукових інтересів. Розпочався семінар вступним словом заступника директора Інституту літератури Миколи Сулими, котрий поділився з аудиторією унікальними особистими враженнями про спілкування та зустрічі зі старшим колегою.
Тепло відгукнулася про людські якості Юрія Олексійовича Валерія Смілянська, запропонувавши також фахову оцінку його наукових здобутків. Микола Бондар та Олександр Боронь зосередилися на інтерпретаційному та фактологічному аспектах дослідження Шевченкової спадщини, запропонувавши відповідно новаторське прочитання балади «- Чого ти ходиш на могилу?..», а також вичерпне розв’язання загадки «Кронеберга-cына», що фігурує на сторінках щоденника поета. Мемуарний дискурс зустрічі продовжив Анатолій Ткаченко, котрий у властивому йому перформативному ключі висвітлив стильову палітру Івакіна-гумориста, підкріпивши спостереження барвистими рядками з пародій.
Зацікавлення Юрія Олексійовича історіософією Шевченка перейняла Роксана Харчук, котра представила фрагмент зі своєї майбутньої монографії про вплив історичної літератури на творчість поета. Пієтетом та великою прихильністю, а водночас цікавими маловідомими подробицями були наповнені спогади Сергія Гальченка (переважно про мистецькі зацікавлення колеги), а також Ніни Чамати.
Наприкінці заходу завідувач відділу шевченкознавства Олександр Боронь поінформував присутніх про намір провести у 2017 р. ще два шевченкознавчі семінари: пам’яті Віктора Дудка (на початку червня), а також Михайла Новицького (на початку жовтня).
