18 листопада 2017 року на 86 році життя відійшов у вічність видатний учений-літературознавець, критик, громадський і політичний діяч, доктор філологічних наук (1984 р.), професор (1999 р.), академік НАН України (2006 р.), лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1996 р.), багатолітній співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Віталій Григорович Дончик.
Його науковий доробок — то ціла віха українського літературознавства, своєрідний материк фундаментальних досліджень про визначальні постаті й періоди становлення української літератури ХХ століття, ключові етапи самоутвердження української нації через художнє слово. Понад півтисячі наукових праць, понад півтора десятка монографій, серед яких такі дослідження, як «Час і його обличчя», «Єдність правди і пристрасті», «Грані сучасної прози», «Петро Панч», «Істина – особистість (Проза Павла Загребельного)», «Український радянський роман: рух ідей і форм. 1927-1977 рр.», «З потоку літ і літпотоку», «Доля української літератури – доля України. Монологи і полілоги», «Неминуче й неминуще». Значну цінність становлять праці, у яких задокументовано живу сучасність та осмислено стрімкі зміни в українському суспільстві періоду незалежності та національного відродження, зокрема: «Спільний знаменник – тринадцять. 1987-2004. Хроніка свідка й учасника подій», «Любіть Україну, або Яку державу ми будуємо?» Шляхетність, людяність, принциповість завжди визначали позицію Віталія Григоровича Дончика як у щоденному житті, так і в науці. Літературознавчі його дослідження відзначаються не лише фаховим осмисленням вузькопрофільних проблем, а й непохитною громадянською позицією, обстоюванням філологічної науки як важливого інструменту національного будівництва і державотворення.
Наукові пріоритети ученого формувалися в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, якому Віталій Дончик віддав понад 50 років свого життя. Тут він пройшов шлях від молодшого до головного наукового співробітника, тривалий час був завідувачем відділу української літератури ХХ століття, від 2000 року й донині – керівником фундаментального проекту «Історія української літератури» у 12 томах. Цьому виданню, яке потребувало значних організаційних зусиль, тривалої публічної дискусії і, вже з появою перших томів, стало видатним явищем українського літературознавства, Віталій Дончик, як автор концепції та керівник, присвятив понад десятиліття. У той же час упродовж років виконував обов’язки члена вченої і спеціалізованої рад із захисту докторських та кандидатських дисертацій, наукової ради з проблем «Класична спадщина і сучасна художня література».
Окрема сторінка наукової біографії Віталія Дончика — редагування журналу «Слово і час», який під його керівництвом з оновленими назвою і змістом тривалий час перебував в авангарді літературного процесу, відродив жваві полеміки, став одним із найпопулярніших в Україні літературознавчих часописів.
Безцінною стала участь Віталія Дончика у процесах національного відродження наприкінці 1980-х років, зокрема в ініціюванні й створенні Народного Руху України.
Про визначні заслуги перед наукою свідчить обрання його дійсним членом (академіком) Національної академії наук України, удостоєння звання Заслужений діяч науки і техніки України, Національної премії України імені Т.Г.Шевченка, Республіканської премії в галузі літературно-художньої критики імені О.І.Білецького, премії НАН України імені І.Я.Франка.
Колектив Інституту літератури глибоко сумує з приводу непоправної втрати дорогого колеги, авторитетного вченого, прекрасної людини, висловлює сердечні співчуття родині Віталія Григоровича Дончика – його дружині Євгенії Андріївні, синам – Андрію та Максиму.
Цінуємо вагомий внесок Віталія Григоровича в українське літературознавство, віддаємо шану його непересічній особистості, долі, за якою – доба української науки, української історії. Вічна пам’ять, Царство Небесне його душі!
