Кузнєцов Ю.Б. Від художнього психологізму до художнього психоаналізу. Київ : УОВЦ «Оріон», 2020. – 544 с.
Автор намагався показати еволюцію художньої літератури на межі ХІХ-ХХ століть від реалістичного зовнішнього зображування до модерного заглиблення у внутрішній світ людини. Відповідно змінюються й інструменти дослідження. У першій частині «Загадки художнього тексту» превалює семіотичний підхід. Який грунтується на аналізі начебто традиційної категорії «художня деталь». У другій частині «Таємниця агави» семіотичний і психологічний (психологія творчості). У третій – семіотичний, психологічний і естетичний. Нарешті четверта частина – поєднує семіотичний, герменевтичний і психоаналітичний підхід. І скрізь в основі залишається аналіз художнього тексту. Саме художній психологізм характеризує літературу ХІХ століття. Заглиблення же митців у внутрішній світ героїв, про що писав Іван Франко, властиво літературі початку ХХ століття.
І тут потрібен інструментарій фройдівського психоаналізу, який, власне, в цей час і виникає. А проникнення у психічний світ героїв авторами творів можна назвати художнім психоаналізом. Отже, від художнього психологізму до художнього психоаналізу це розвиток і літератури, й інструментів її дослідження.
