Непоправна втрата для Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, наукової, письменницької, педагогічної спільнот... Із глибоким сумом сповіщаємо, що 22 листопада 2021 року після важкої хвороби перестало битися серце світлої людини, щирого, відкритого доброго друга, нашого дорогого колеги Андрія Євгеновича Кравченка.
Церемонія прощання з Андрієм Євгеновичем відбудеться у середу, 24 листопада, о 10:30 у ритуальній залі крематорію на Байковому цвинтарі.
Андрій Євгенович Кравченко (30 червня 1956 – 22 листопада 2021) – український літературознавець, старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Закінчив Київський педагогічний інститут імені М. П. Драгоманова (1977), аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (1982). Кандидат філологічних наук (1985). З 1982 року та до останніх днів працював у Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Вчителював у школах Києва (1977–1982), викладав у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (1986–1991, 2008–2011), Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка‑Карого (1991–1995), був завідувачем кафедри слов’янських мов Міжрегіональної академії управління персоналом (2003–2004), доцентом Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1998–2003), з 1991 – член Колегії Товариства творчої інтелігенції «Київський форум». Андрій Кравченко – лавреат Шевченківської премії 1996 року в колективі авторів за посібник для вищої школи «Історія української літератури XX ст.» у 2 т., 3 кн. – К.: «Либідь», 1993–1995. 1996 нагороджений знаком «Відмінник освіти України». У доробку Андрія Євгеновича – монографії «Художня умовність в українській радянській прозі» (1988), «Молода українська проза» (1990), «Драматизм національного стилю: творчість Миколи Куліша» (2012), «Майдан і українська національна ідея» (2014). Автор численних статей до історико-літературних, культурологічних колективних досліджень («Історія української літератури ХХ ст.» у 2-х кн., К., 1995–1998; «Історія української культури: У 5 т. – Т. 5, кн. 2. – К., 2011; «Історії української літератури у 12 томах» – член редакційної колегії, науковий редактор 11 тому), автор та співавтор ряду посібників з української літератури для закладів вищої освіти України, для загальноосвітніх шкіл, упорядник та автор передмов, коментарів до окремих видань літературної спадщини українських письменників.
Відхід А. Кравченка у вічність – непоправна втрата для колег Інституту літератури, для гуманітаристики в цілому, для багатьох його учнів і друзів, усіх, хто знав і шанував Андрія Євгеновича. Людина енциклопедичних знань, делікатний, шляхетний, уважний Андрій Євгенович не відмовляв у допомозі ніколи й нікому. Глибоко сумуємо та висловлюємо щире співчуття родині Андрія Євгеновича, усім його друзям, колегам…
Світла пам’ять!
