Українська
Провідна наукова співробітниця Інституту літератури ім. Т.
Український шекспірівський центр та Інститут літератури ім.
9 квітня 2026 року в Інституті літератури, зокрема у
11 лютого 2026 року відбулася знакова подія в житті
  • Вітання Ростиславу Радишевському з присвоєнням звання почесного доктора Варшавського університету
    Вітання
    Колектив Інституту
  • Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України долучився до міжнародного проєкту „Global Modernities“
    Інститут
    30 травня 2026 року
  • Участь Алли Швець у науковому симпозіумі в Парижі
    Участь Алли
    Провідна наукова
  • Всеукраїнська наукова конференція «Драгоманови-Косачі в історії світової культури», присвячена 155-річчю від дня народження Лесі Українки та 185-річчя від дня народження Михайла Драгоманова
    Всеукраїнська
      19–21 червня у
  • Національна академія наук України оголошує конкурс на заміщення посад директорів наукових установ
    Національна
    Національна
  • У дискурсі Соломії Павличко: нові горизонти українських теоретико-літературознавчих студій
    У дискурсі
    28 квітня 2026 р.
  • "Річард III":
    Український
  • Зустріч з Марком Павлишиним
    Зустріч з
    9 квітня 2026 року
  • Співпраця з Науковим товариством імені Шевченка
    Співпраця з
    11 лютого 2026 року
  • «Смак голоду, тирана торжество…»:  Шекспірівський «Гамлет» у просторі історичної пам’яті та культурного спротиву
    «Смак голоду,
    27 січня 2026 року
 

Наші видання

kuznietsov.jpg
Жулинський М. «Вірю я в правду свого ідеалу…» : Лесі Українці – 150 / Микола Жулинський. – Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2021. – 60 с. – (Лекції докторів Honoris Causa Острозької академії).
М.Г. Жулинський вдало зауважує, що творчість Лесі Українки спрямована на формування особистості. «Не безлика, одержима лише ідеєю соціального звільнення, соціальної рівності етнічна маса має формуватися, а вільна духом, суверенна особистість, для якої ідеал національної держави є осмисленим, сформованим на основі засвоєних національних ціннісних орієнтацій».
«Знаєте, я все ж таки трошки оптимістка, чи то скоріш прогресистка, і думаю, що світ іде не до гіршого, а до кращого, тільки коли б він скоріше йшов, а то стільки сили й людей даремнісінько гине, – пише Леся Українка 26 лютого 1895 р. до Михайла Павлика. – А у нас, на Україні, ще багато мусить загинути марне (чи, може, так буде здаватись, що марне?) поки що-небудь людське вийде. І я, і всі мої товариші, певне, роковані на марну згубу, та й нехай би, якби ж з того просвіток був колись…».

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ

НОВИНИ