Інститут літератури

Герої оповідань та маленьких повістей, написаних у різні роки, — люди різного віку, життєвого

досвіду і світовідчуття. Житейські ситуації, в які вони потрапляють, — здебільшого звичайні, але часом досі несподівані, може, на перший погляд і смішні, — спонукають до пошуку точки опертя в цьому суперечливому світі як можливості зберегти своє справжнє „я”, душевну рівновагу та гармонію.

Альбом малюнків 1845 року – це частина того, що довелося побачити і зафіксувати художнику Київської археографічної комісії Т. Г. Шевченку під час його подорожей по містах і селах Київської і Полтавської губерній.

Малюнки аквареллю і сепією, зарисовки олівцем та фрагменти фольклорних записів – це частина того, що побачив і пережив мистець впродовж кількох місяців своїх мандрівок. Завдяки Шевченку маємо нині те, що збереглося лише на папері, але вже майже не існує реально – невблаганний час і нерозважлива людська діяльність знищили багато з того, що було б нині повноцінними сторінками історії України.

Пропонована антологія у двох томах дає досить конкретне й повне уявлення про літературний процес минулого століття в Україні. В основі видання – численні літературні дискусії, що відбувалися протягом усього ХХ ст., тут представлено творчість чи не всіх провідних критиків цього періоду. Видання ознайомлює читача з панорамою літературної боротьби впродовж віку: зародженням та формуванням нових естетичних поглядів, спадкоємністю визначальних ідей, зміною мистецьких генерацій. Багатий літературно-критичний матеріал відтворює внутрішню напругу не лише полемічних протистоянь у питомо художніх питаннях, а й засвідчує послідовні зусилля української літератури і критики в обороні своєї нації, її мови і культурної самобутності.

До збірки, названої рядком із вірша Михайла Семенка, ввійшла еротична лірика ХХ — поч. ХХІ ст., представлена іменами Павла Тичини, Михайла Семенка, Максима Рильського, Валер'яна Поліщука, Василя Атаманюка, Василя Бобинського, Володимира Сосюри, Леоніда Чернова (Малошийченко), Гео Шкурупія, Наталі Забіли, Миколи Бажана, Раїси Троянкер, Дмитра Павличка, Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Василя Стуса, Василя Голобородька, Світлани Йовенко, Дмитра Кременя, Тараса Федюка.

Кожен із поетів, представлених у збірці, то делікатно, то епатажно-відверто оспівує красу жіночого тіла (поетеси — красу тіла чоловічого), таїну інтимної близькості.

У 1928 р. видатній українській письменниці та громадській діячці, членові-кореспонденту Всеукраїнської Академії наук Олені Пчілці (Ользі Драгомановій, у заміжжі Косач) запропонували написати автобіографічний нарис до збірки оповідань.

Під талановитим пером авторки замість сухуватого життєпису поточилася цікава, барвиста, жвава розповідь про дитинство, яка, окрім високих мистецьких ознак, мала ще й непересічне пізнавальне значення, бо відтворювала картини життя в околицях Гадяча середини XIX ст., домашню атмосферу в родині Драгоманових, де виросли великі українці — Олена Пчілка та Михайло Драгоманов. Це надзвичайно цікавий документ епохи і переконливий приклад сучасним батькам, як треба любити і виховувати дітей, як прищеплювати їм любов до рідної землі, рідного народу, рідного слова.

Упорядниці цього видання та авторки передмови — наукові співробітники Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ Лариса Мірошниченко та Алла Ріпенко — вперше відтворили авторський варіант останнього твору Олени Пчілки.

Книгу ілюстровано численними світлинами — портретами та груповими знімками членів славної родини, сільськими та міськими пейзажами Полтавщини, які допомагають читачеві відтворити в уяві те, про що розповідає письменниця.

У книзі „Повернені шевченківські раритети” представлено репродукції з оригінальних гравюр, рукописів, світлин, листів, унікальних видань (першого „Кобзаря” 1840 року та кількох саморобних рукописних „Кобзарів”, які поширювалися серед читачів у другій половині XIX ст.), а також інші матеріали, що були вивезені з України в 1943 році. Процес їх повернення розпочався ще на початку 1990-х років, а завершився в 2006 році, коли Українська Вільна Академія Наук у США передала найцінніші матеріали, які достойно поповнили рукописну і книжково-документальну шевченкіану Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України.

У виданні представлено творчу спадщину відомого українського поета О. Олеся (Олександра Івановича Кандиби) періоду його еміграції (1919–1944 рр.).

До першого тому ввійшли збірки лірики (книги ХІІ і ХІІІ, «Книжка без нави»), поеми, а також поезії різних років. Видання здійснено на основі еміграційного архіву О. Олеся, який зберігається у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України.

Передмова і загальна редакція член-кор. НАН України Ростислава Радишевського. Упорядкування і примітки Р.Радишевського, Н. Лисенко. 

У книзі вміщено поезії та поетичні переклади, літературознавчі праці, статті, рецензії, матеріали наукової діяльності, щоденник 20-х років і листування М. Драй-Хмари. 

У дванадцятому томі 50-томного зібрання праць М. Грушевського, який продовжує серію „Літературно-критичні та художні твори”, представлена рання літературна творчість М. Грушевського періоду його навчання у гімназії (1882 – 1886): поезія, проза, драматичні проби, переклади. Ці твори мають свою літературну вартість, доповнюють наші уявлення про великого вченого і політика, а також цікаві як документи доби. Більшість із них за життя автора не була опублікована, тому в т. 12 подаємо їх за архівними рукописами.

Видання розраховане для науковців та всіх, хто цікавиться красним письменством.