Монографію присвячено проблемам компаративної поетики російської та української драми та визначення культурної ідентичності кожної у найважливіших етапах взаємодії та трансформації жанрів: від ХІХ ст. до 30-х рр. ХХ ст. Застосовуються загальнонаукові концепції нелінійного розвитку культури, випадкових і закономірних процесів, теорія вибуху в культурі. Пропонується метод моделювання жанрової еволюції драми ХІХ – ХХ ст. На шляху від містерії до трагікомедії та мелодрами в координатах трьох принципів опису і відповідно трьох моделей жанрової трансформації: лінійної (історичної), циклічної (пульсуючої) та вибухової (хаосу). Зіна жанрових парадигм російської та української драми у реаліях модерну, авангарду, соцреалізму постає як взаємодія різних механізмів вибухового та поступового розвитку в культурі. Розділяються ракурси діахронії та синхронії в моделях формульної літератури соцреалізму як системи неканонічних жанрів масової культури, та в різновекторних текстах формульних та інноваційних жанрів. У порівняльній поетиці жанрів російської та української драми поєднуються компаративні методики пошуку аналогій та методики типологічного зіставлення.
У книзі аналізується творчий доробок О. Стефановича (1899—1970) — одного з найвидатніших українських поетів-емігрантів ХХ ст. Творчість українського митця розглянуто в парадигмі європейської метафізичної поезії, у зіставленні з творами М. Цвєтаєвої та Ф. Гарсіа Лорки.
Монографію присвячено деяким особливостям французького історичного роману ХІХ – ХХ століття. Розглядається питання створення та функціонування естетико-філософської моделі Середньовіччя у романах Ж. Мішлє, Ж.-К. Гюїсмана та П. Клоссовські. Розраховано на вчених-літературознавців, студентів-філологів, широке коло читачів, зацікавлених проблемами французької літератури.
Монографію присвячено творчій постаті відомого французького письменника, кінематографіста, представника «Нового роману» Алена Роб-Ґрійє. Окреслюється особливості творчої манери письменника та взаємодія різних видів мистецтва в його романах. Розраховано на вчених-літературознавців, студентів-філологів, широке коло читачів, зацікавлених проблемами французької літератури.
Книжка презентує найважливіші досягнення материкової української полоністики ХХ ст. – початку ХХІ ст. Розкрито історію становлення шкіл та осередків, окреслено сильветки авторитетних дослідників, розглянуто їхні наукові здобутки, описано суголосні мистецтво-, літературо-, мово- та перекладознавчі проблеми, подано бібліографію вибраних полоністичних праць науковців та письменників.
У монографії розглянуто особливості новітньої української літератури, зокрема досліджено специфіку різноманітних зв'язків автора і персонажа, процеси трансформації їхніх функцій в українській прозі 1990-х років – початку ХХІ ст. Випрозорено індивідуальні риси творчості Юрія Андруховича, Юрія Іздрика, Оксани Забужко, Євгена Пашковського, Галини Пагутяк та представників молодого літературного покоління (Ірени Карпи, Тані Малярчук, Любка Дереша).
У монографії досліджується літературна критика, художні твори, культурологічні розробки представників українського вістниківського кола: Д. Донцова, Є. Маланюка, І. Гончаренка, Ю. Клена, Ю. Липи, Л. Мосендза, Д. Віконської, Н. Ґеркен-Русової, О. Теліги, Р. Єндика, Л. Луціва та ін. Аналізуються особливості вістниківського літературно-критичного стилю, концепти і стратегії, скеровані на формування бажаного літературного наративу та національного культурного простору. Авторка простежує взаємодію вістниківських ідей з різними естетичними та ідеологічними парадигмами першої половини XX ст. Для науковців, викладачів, студентів, а також усіх, хто цікавиться культурними тенденціями міжвоєнного часу, розвитком і специфікою українського літературного процесу XX ст.
Монографію присвячено творчій постаті відомого англо-канадського письменника Т. І. Ф. Фіндлі. Окреслюється його художнє поле у тісному зв'язку із широким літературним контекстом Канади кінця минулого століття. Вирізняються головні ідейно-естетичні домінанти, що виявили себе у міфопоетичному, антивоєнному дискурсах і у психологічній дихотомії «людина-світ», а також поетикальні особливості постмодерністської парадигми, властивій творчості письменника.
Розраховано на вчених-літературознавців, студентів-філологів, широке коло читачів, зацікавлених проблемами канадської літератури.
Розглядаються питання компаративістики й історії літератури. Побудована на матеріалі українсько-європейських літературних зв'язків різних часів, від доби відродження до ХХ ст. Книжка складається переважно зі студій, в яких висвітлюються різні факти та форми літературних генетико-контактних зв'язків України й Західної Європи.
Творчість Лесі Українки – пристрасного лірика – органічно злита з її особистістю, і події її життя, до найінтимніших моментів «біографії душі», стають природним, украй важливим коментарем для розуміння текстів, так само як тексти – ключем до її життя.
Текстологічні дослідження, у ході яких постають усе нові й нові об'єкти спостережень (події, манускрипти, епістолярій, спогади, іконографія), часом розгортаються у великі панорамні картини «життєтворчості», становлячи документально обґрунтовану генеалогію творів.
NEWSKIT_квітня
29
17 квітня відбувся семінар «Ренесанс...
NEWSKIT_квітня
06
4 квітня на Платформі інтермедіальних...
NEWSKIT_березня
20
26 лютого докторантка Інституту літератури...
NEWSKIT_березня
12
6 березня провідний науковий співробітник...
